Роль міжбанківського кредиту у формуванні банківських ресурсів

Аналогічна ситуація була і в Росії, де крах ринку міжбанківських кредитів у серпні 1995 р. завдав значних збитків банкам, чимало з яких збанкротували. Тому нині банки обережно підходять до вирішення питань про видачу міжбанківських кредитів. Їх дохідність перестала бути основним орієнтиром, а сам ринок міжбанківських кредитів почав переважно використовуватися з метою регулювання банківської ліквідності. Це унаочнюють дані табл. 4.2. Тому нормально функціонуючим слід уважати банк, що не лише отримує міжбанківські кредити, а й сам надає їх.

Таблиця 4.2

ПРОЦЕНТНІ СТАВКИ БАНКІВ ЗА НАДАНИМИ КРЕДИТАМИ

ТА ЗАЛУЧЕНИМИ ДЕПОЗИТАМИ НА МІЖБАНКІВСЬКОМУ РИНКУ

(середньозважена річна, %)

Показник1998 р.1999 р.2000 р.2001 р.

Кредити — усього :38,027,015,114,8

у тому числі:

у національній валюті40,445,018,317,4

в іноземній валюті10,15,46,35,9

Депозити — усього 16,512,17,78,6

у тому числі:

у національній валюті33,031,112,711,6

в іноземній валюті19,33,14,74,3Облікова ставка НБУ61,650,030,619,7

Використання міжбанківського кредиту дає можливість банку-позичальнику виконувати вимоги центрального банку з обов’язкового резервування. Це пов’язано з тим, що для банку-позичальника такий кредит не є залученими коштами. Водночас міжбанківський кредит входить до складу кредитів, під які банки-кредитори повинні створювати резерв для покриття кредитних ризиків.

Існує безпосередній взаємозв’язок і залежність між призначенням міжбанківських кредитів і розміром процентної ставки. Відповідно до ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банки самостійно встановлюють процентні ставки та комісійну винагороду по своїх операціях. Разом з тим ст. 48 передбачається, що банк не може надати кредити під процент, ставка якого є нижчою від процентної ставки, виплачуваної ним за депозитами (за винятком якщо за здійснення такої операції банк не матиме збитків). Фактично йдеться про неврегульованість питання про процентну ставку по кредитах, обмеження оперативної самостійності банку у визначенні ціни проведених ним кредитних операцій. Ціна кредиту може визначатися банком відносно окремо залученого депозиту та/або відносно «портфеля» залучених депозитів. Наголосимо, що банк за окремими видами депозитів (наприклад, до запитання) сплачує нижчий, ніж за строковими депозитами, процент або не виплачує його взагалі. Крім того, банки мають і власний капітал. Тому фактична ціна ресурсів банку, який має великий власний капітал і значну клієнтську базу, буде нижчою, ніж ціна коштів, залучених банком у строкові депозити чи міжбанківські кредити. Неврегульованість положень згаданих вище статей Закону може призвести до штучного завищення розміру ставок кредитування кінцевого позичальника. Більше того, як потрібно діяти банку, якщо він бере міжбанківський кредит не з метою подальшого розміщення ресурсів, а для регулювання резервних вимог Національного банку України? Ціна таких міжбанківських кредитів залежить від ситуації на грошовому ринку. Не раз траплялося, що банки з метою виконання резервних вимог і/або окремих економічних нормативів залучали кошти на короткий термін під процентні ставки, які суттєво перевищували, зокрема, розмір облікової ставки Національного банку України.