Теоретичні засади формування банківського капіталу в умовах ринкової економіки

Таблиця 1.1

ПОКАЗНИКИ ДЕФІЦИТУ ЗВЕДЕНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ

Показник1995 р.1996 р.1997 р.1998 р.1999 р.2000 р.2001 р.

У процентах до ВВП:

доходи Зведеного бюджету38,037,030,127,825,327,726,7

видатки Зведеного бюджету44,641,936,730,026,827,027,4

дефіцит Зведеного бюджету6,64,96,62,21,50,70,6

Дефіцит Зведеного бюджету щодо доходів (%)17,413,221,97,95,9×2,2

З даних таблиці видно, що має місце дефіцит Зведеного бюджету України. Однак його рівень (у % до ВВП) має тенденцію до зниження — з 6,6 % у 1995 р. до 1,5 % у 1999 р. Це зумовлено не економічним розвитком, оскільки протягом зазначеного періоду відбувся значний спад виробництва і, як наслідок, зросли вимушена неповна зайнятість і безробіття значної частини працездатного населення, знизився рівень життя населення, поглибилося його розшарування за рівнем грошових доходів і розподілом майна, більша частина населення була неспроможна робити заощадження, поширилося приховування грошових доходів громадян від оподаткування — їх тінізація. Це спричинило скорочення платоспроможного попиту населення, зменшення можливостей формування внутрішніх інвестиційних ресурсів. Дефіцит бюджету не лише стримував інвестиції, а й сприяв підвищенню процентних ставок. Контрасти у матеріальному становищі різних верств населення перевищили в Україні критично допустимий рівень, який визначає поріг соціальної стабільності. «Якщо у Чехії, Угорщині та Польщі доходи 10 відсотків найбагатших сімей перевищують відповідні доходи бідних у 4,5—5,5 раза, то у нас — більш як у 10 разів. І це без врахування того, що значна частина доходів багатих приховується в тіні» [145, с. 4].

В Україні 2000 р. був першим роком, коли держава почала заощаджувати за рахунок бюджету. Однак є очевидним, що збільшення бюджетних надходжень у 2000 р. стало можливим насамперед завдяки сприятливій зовнішньоекономічній кон’юнктурі, включенню до бюджету позабюджетних коштів, а також суттєвому збільшенню інфляційного податку. У 2001 р. дефіцит зведеного бюджету становив 0,6 % до ВВП.

Основну роль у сукупному доході домогосподарств відіграють грошові доходи, обсяг і структура яких є важливими економічними показниками рівня життя населення. Водночас заощадження домашніх господарств у замкнутій економіці — це фактично єдине джерело надходження коштів на грошовий ринок. За його рахунок інші інституціональні одиниці можуть збільшити свої інвестиції та/або профінансувати бюджетний дефіцит. Якщо формування заощаджень уповільнюється чи припиняється, починаються скорочення інвестицій та «проїдання» раніше нагромаджених заощаджень. Коли протягом певного періоду витрати на споживання більші за отриманий за цей період дохід, виникають від’ємні заощадження, які покриваються за рахунок заощаджень минулих періодів та/або позик. В економічній літературі існує думка, що від’ємні заощадження — це чисте зростання заборгованості за споживчим кредитом [81, с. 409]. Від’ємні заощадження виникають, як правило, в умовах інфляції, коли населення перестає робити нові заощадження і витрачає попередні під загро¬зою втрати їх від інфляції та інших факторів соціально-еконо¬мічного характеру. Структуру грошових доходів і витрат населення характеризують дані, наведені у табл. 1.2.

Таблиця 1.2

СТРУКТУРА ГРОШОВИХ ДОХОДІВ І ВИТРАТ НАСЕЛЕННЯ (%)

Показник1995 р.1997 р.1999 р.2000 р.2001 р.

Грошові доходи (всього)100100100100100