Правовий статус банків та фінансово-кредитних установ в Україні

1. Програма грошової політики на поточний рік, а також на перспективу розробляється і приймається спеціально створеним колегіальним органом — Радою Національного банку залежно від стану економіки, цін та грошово-кредитного ринку країни. Центральний банк зобов'язаний доводити цю програму до відома уряду та парламенту, але виключно як інформаційний матеріал.

2. Усі рішення, які стосуються обсягів кредитної емісії, відсоткової ставки та поточного валютного курсу, приймаються виключно органами банку.3. Керівництво центрального банку (його голова, колегіальний орган), призначені на новий строк, не може бути достроково увільнено парламентом або Президентом з посад (за винятком визначених законом випадків, таких як довготривала хвороба або засудження за злочин). Що стосується колегіального органу, який визначає політику в сфері фінансів та кредиту, то він є частиною системи Національного банку, його вищим керівним органом, а не своєрідним наглядовим органом.

4. Від членів керівництва центрального банку вимагається професіоналізм та політична нейтральність. Не можна суміщати посади в центральному банку з посадами в будь-яких інших органах влади, займатися партійною або профспілковою діяльністю. Неприпустимим є делегування членів уряду, представників органів виконавчої влади до колективних органів управління центральним банком.

5. Національний банк не можна примусити і він, власне, не має права давати кредити уряду і купувати цінні державні папери на первинному ринку.

Схематично функціональне призначення Національного банку як головної банківської інституції має такий вигляд.

Схими 2. Основні функції центрального банку (традиційний підхід)

Схема 3. Центральний банк (інституційиий підхід)

Як видно з наведених схем (схеми 2, 3), функціональна характеристика є важливою складовою правового статусу Центрального банку як будь-якого суб'єкта права і включає в себе набір елементів, що є системною сукупністю. Відповідно до теорії права правовий статус включає також передбачену нормами права спеціальну правоздатність суб'єкта права у питаннях відання, а також його повноваження, що, враховуючи публічні функції Національного банку, якраз і становлять його компетенцію.

Як суб'єкт права Національний банк, реалізуючи свою спеціальну правоздатність, для здійснення покладених на нього обов'язків вступає в різні правовідносини. Тут він є вже не просто суб'єктом права, а й суб'єктом конкретних правовідносин. Ці правовідносини виникають, змінюються і припиняються залежно від конкретних юридичних фактів. Відповідно змінюється і загальний обсяг прав і обов'язків, але постійним залишається правовий статус центрального банку.

Правовий статус Національного банку України

Правовий статус Національного банку відповідно до Закону України “Про Національний банк України” має комплексний характер, що притаманно статусу органів держави. Він складається з конституційної правосуб'єктності та галузевих статусів (адміністративно-правовий, цивільно-правовий). Насамперед статус центрального банку закріплюється ст. 99, 100 Конституції України, які визначили його місце серед інших органів держави, поклавши на нього основну функцію—забезпечення стабільності грошової одиниці. Крім того, спеціальну юрисдикцію центрального банку врегульовано Законом України “Про банки і банківську діяльність”, Декретом Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” та іншими законодавчими актами.

Національний банк України як суб'єкт цивільно-правових відносин

Оскільки Національний банк є юридичною особою (п. 1 ст. 1 Закону “Про Національний банк України”), він виступає як суб'єкт цивільно-правових відносин. Водночас для виконання публічних функцій він наділений владними розпорядчими повноваженнями, що не властиво цивільному праву. Це відображено у визначенні центрального банку як особливого центрального органу державного управління (частина перша ст. 2 Закону).

Це свідчить про те, що правовідносини між Національним банком і комерційними банками в більшості випадків будуються на принципах влади і підпорядкування, що обумовлено його компетенцією здійснювати банківське регулювання та банківський нагляд (частина друга ст. 55 та ст. 61 Закону). У цих правовідносинах немає рівності сторін. Банк видає та відкликає ліцензії на здійснення банківських операцій, здійснює свої наглядові функції. Правовою основою діяльності Національного банку є як приватне, так і публічне право. Це обумовлює і природу нормативно-правових актів, що видаються центральним банком на основі делегованого державною права, оскільки такою є суть “банку банків”.