Правовий статус банків та фінансово-кредитних установ в Україні
На відміну від централізованої вільна система банківського бізнесу передбачає існування таких законодавчих умов, за яких створення емісійних банків дозволяється на тих же підставах, що й фірм у будь-якій іншій сфері бізнесу, в межах, в яких ці банки відповідають вимогам закону про комерційні компанії. За таких умов банки мають такі ж права і обов'язки, як і будь-який суб'єкт комерційної діяльності.
За характером взаємозв'язків банківська система класифікується як дворівнева та однорівнева.
Однорівневій банківській системі притаманні переважно горизонтальні зв'язки між банками, універсалізація їх операцій і функцій. У межах цієї системи всі кредитні установи, в тому числі центральний банк країни, знаходяться на одній ієрархічній сходинці, виконуючи аналогічні функції у кредитно-розрахунковому обслуговуванні клієнтів. Цей принцип побудови характерний головним чином для країн з нерозвинутою економікою, а також для країн з адміністративно-командними методами управління народним господарством.Слід мати на увазі, що дворівнева банківська система характеризується взаємовідносинами між банками як по вертикалі, так і по горизонталі. По вертикалі відповідно до законів складаються відносини підлеглості між центральним банком як керівним органом та низовими ланками — комерційними банками; по горизонталі відносини складаються за принципом рівного партнерства між будь-якими банками та фінансово-кредитними установами. Розподіл адміністративних функцій і операцій, пов'язаних з обслуговуванням центральним банком грошового обігу, дає можливість врахувати інтереси двох категорій клієнтів — комерційних банків і урядових структур. При цьому у законах визначаються такі головні функції, як “банк банків” та управління діяльністю банківськими установами з метою регулювання та контролю за функціонуванням ринку кредитно-фінансових послуг.
(Доречно наголосити на те, що Унікальною є банківська система США, де функції центрального банку виконує федеральна резервна система, яка складається з 12 федеральних резервних банків та ради керуючих і має численні функціональні органи: п'ять федеральних агентств та велику кількість різних комісій).
Формування банківської системи в Німеччині
Показово, що у XX ст. централізована банківська система стала однією з обов'язкових умов досягнення найвищого ступеня економічного розвитку. Так, у Західній Німеччині у час післявоєнного відродження була створена нова, дворівнева система центральних банків. Зразком для неї була федеральна резервна система Сполучених Штатів Америки. До її складу входили юридично самостійні центральні банки земель, а також Банк німецьких земель у Франкфурті-на-Майні, який створено 1948 р. З прийняттям закону про Національний федеральний банк (1957 р.) ліквідовано дворівневу систему. Замість неї створено один Німецький федеральний банк. Нри цьому центральні банки земель, включаючи Центральний банк міста Берліна, об'єднались з Банком німецьких земель, а згодом перетворились на Федеральний банк.
Банківська система в Польщі
Інакше відбувалися процеси у Польщі, де концентрація банківської системи розпочалася з 1948 р. У 1953 р. Національний польський банк прийняв від Сільськогосподарського банку кредитування і контроль за діяльністю сільськогосподарського виробництва та лісівництва, а решта інвестицій кредитувалася інвестиційним банком. На кінець 1989 р. у Польщі діяло 25 національних банків, з них 9 — комерційних, створених на базі операційних відділень центрального банку. У листопаді 1990 кількість національних банків доходила вже до 75, з них 30 — з переважанням приватного капіталу. Наприкінці 1991 р. у Польщі існувало 80 комерційних банків.
Банківська система Японії — один з найважливіших важелів формування її економіки
В іншому прогресивному напрямі складався японський досвід стабільного економічного розвитку, який вивів цю країну на передові позиції у світовому господарстві. У цьому процесі важлива роль належала і належить банківським інститутам. На відміну від інших країн з розвинутою ринковою економікою саме банківська система Японії історично була одним з найважливіших важелів формування її сучасної економіки, а нині є стимулюючим джерелом коштів для бізнесу та учасником формування виробничо-комерційної політики корпоративних клієнтів. Слід звернути увагу на те, що займаючи центральне місце в банківській системі країни, Банк Японії має такий статутний капітал, де 55 % належить державі, а 45 %— приватному сектору. Вважається, що взірцем для створення цього банку був Національний банк Бельгії.
Отже, центральний банк відіграє провідну роль у банківській системі, створюючи сприятливі умови для її функціонування. Це досягається шляхом забезпечення стабільності цін, грошей і надійності банківського сектора.