Правовий статус банків та фінансово-кредитних установ в Україні

. В листопаді 1992 р. у безготівковий обіг було запроваджено український карбованець, і Україна офіційно вийшла з групи країн, які використовували рубль як законний платіжний засіб. У вересні 1993 р. Україна стала другою, після Росії, країною СНД, яка приєдналася до міжнародної електронної системи банківських платежів СВІФТ (SWIFT). З січня 1994 р. Національний банк України запровадив національну платіжну систему з впровадженням системи електронних міжбанківських платежів, що дало змогу відмовитись від використання патерових платіжних документів.Проблема достатності банківського законодавства

Аналізуючи правову регламентацію становлення банківської системи в Україні, не можна обійти проблеми достатності банківського законодавства, яке формувалося практично за внутрішніми ознаками регулювання банківських відносин. За цей час були внесені деякі важливі зміни до законів України “Про банки і банківську діяльність”, “Про заставу” та до Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”. Але повільний розвиток банківського законодавства негативно відбився на банківській системі, яка реагувала збільшенням прострочених кредитів та звуженням кредитної діяльності.

І хоча в цих умовах центральний банк, маючи обмежений Верховною Радою України правовий статус, проводив жорстку грошово-кредитну політику за допомогою адміністративних і економічних важелів стосовно комерційних банків, вживав заходів щодо санації банківської системи, займався відкликанням ліцензій у банків, це суттєво не поліпшило ситуацію в сфері банківської діяльності. Верховна Рада України спільно з Національним банком намагались визначити стратегію розвитку законодавчої основи банківської діяльності, приділяючи особливу увагу правовому статусу банків та кредитних установ. З цією метою у вересні 1994 р. було проведено першу науково-практичну конференцію керівників банків та кредитних установ, які функціонували в Україні, і як результат була схвалена Концепція розвитку банківського законодавства. Зверталась увага передусім на те, що на той час залишалась невизначеною у правовому статусі система банківського нагляду, не було і системи страхування ризиків кредитної діяльності, страхування банківських депозитів, не діяв механізм застави майна, про що свідчать численні колізії, які виникали при застосуванні законів і підзаконних актів.

Важливим стимулюючим фактором для визначення правового статусу банківської системи в Україні стала Конституція України (прийнята ВРУ 28 червня 1996 р.) З її прийняттям вперше за всі роки існування незалежної держави з'явилась модель законодавчих засад функціонування Національного банку, який є органом держави, що здійснює управління банківською системою. Конституційні принципи створили організаційно-правові засади функціонування банківської системи, яка включає дворівневу структуру банківських інститутів, умови їх функціонування, правові межі втручання (регулювання) держави у сферу банківської діяльності, її функціональну природу та правовий статус національної грошової системи.

Згідно з Законом України “Про банки і банківську діяльність” та Законом України “Про Національний банк України” банківська система України схематично має такий вигляд (див. Схему1).

Таким чином, загальна характеристика сучасної банківської системи показує, що банківська система в Україні — це внутрішньо організована, взаємозв'язана, об'єднана загальною метою та конституційними принципами сукупність банківських та фінансово-кредитних установ, які відповідно до банківського законодавства здійснюють банківську діяльність при постійному банківському нагляді з боку держави.

Необхідність єдності (взаємоорганізації) елементів банківської системи випливає з конституційних гарантій незалежності Національного банку України та обов'язку всієї банківської системи забезпечувати стабільність національної валюти — гривні. Існує закономірність — чим більш незалежний центральний банк держави тим нижчий рівень інфляції в країні.

схема 1. Банківська система України

Саме тому відповідно до європейського законодавства зростає кількість країн, які визначають якісно новий статус власних центральних банків. У 1997 р. уряд Великобританії прийняв рішення щодо організаційного відокремлення Банку Англії, який більше п'ятидесяти років був підпорядкований казначейству (міністерству фінансів). Отже, важливо за системним підходом насамперед розглянути правовий статус Національного банку України, в якому знайшов відображення, про що зазначалося вище, світовий досвід статутного банківського права. Передусім слід привернути увагу до конституційної моделі Закону України “Про Національний банк України”.

Він сприйняв п'ять концептуальних позицій щодо самостійного статусу центрального банку серед інших органів держави: