Творчість Ле Корбюз’є
Повставши проти епігонства й еклектизму в архітектурі, Ле Корбюз’є уловив потреби майбутнього.
І нехай не завжди був він послідовний у своєму світогляді, що лежить в основі його творчості, у спрямованості своєї творчості він не помилявся. Він працював для майбутнього.
В роки другої світової війни створюється "модулер" - система нових пропорційних відносин.
Ле Корбюз’є закладає в основу архітектурної метрики розміри людського тіла. Причому бере не тільки середній ріст людини, але розміри сидячої фігури, стопи людини, довжину його руки, кроку і т.д. "Модулер"- не тільки теорія, у ньому міститься і докладно розроблений практичний посібник із застосування людських пропорцій у зіставленні з загальноприйнятою метричною системою розрахунку.
Серед тих, хто першим оцінив "модулер", був великий Ейнштейн, що вважав, що розроблена Ле Корбюз’є система має велике практичне значення не тільки в архітектурному проектуванні, але й в інших видах людської діяльності,
У 1943 році в тяжких умовах Ле Корбюз’є заснував Об'єднання будівельників для відновлення архітектури - "Аскораль". Головною задачею об'єднання стає створення житла як містобудівної одиниці. Розглядаються три форми розселення: 1) сільське; 2) лінійне промислове місто; 3) радіально-концентричне торгове місто. Роботу об'єднання Ле Корбюз’є розподілив по відповідним секціях. Кожна вирішувала своє окреме питання. Діяльність об'єднання згуртувала передових архітекторів і містобудівників Франції, що дало гарні результати.
Відразу після закінчення війни Ле Корбюз’є приступає до розробки проектів реконструкції двох міст: Сен-Діє і Ла-рошель-ла-палліс. І одночасно береться за здійснення своєї давньої заповітної мрії - проектує єдиний житловий комплекс для Марселя - житловий будинок на 1600 чоловік. У цій роботі він уперше застосовує на практиці "модулер". Створення цього будинку-гіганта стало тріумфом Ле Корбюз’є і нової архітектури.
Сьогодні будинок Марсельського житлового комплексу є гордістю не тільки Марселя. І не тільки гордістю Франції. Він послужив прототипом житлових комплексів для інших міст Європи. Десятки тисяч туристів приїжджають щорічно, щоб побачити це спорудження.
Зовсім новою сторінкою у творчості Ле Корбюз’є стала капела Нотр-дам-дю-о в Роншані, над створенням якої він працював з 1950 до 1954 року. Тут майстер уперше застосував пружно вигнуті площини несущих стін, над якими як би злітає, утворюючи величезні навіси, також криволінійне перекриття з монолітного залізобетону. Невеликі віконні прорізи різних розмірів і форм, немов випадково розкидані по фасаду, створюють в інтер'єрі казковий ефект. Ці віконца підкреслюють цілісність і монументальність будинку. Виникають якісь далекі асоціації з романською архітектурою, із храмами древнього Пскова, а швидше за все, зі стародавніми хатинами французьких селян.
У 1956 році Ле Корбюз’є приступив до роботи над будівлею домініканського монастиря в Ла-Туретті біля Ліона. Коли одного ченця запитали, чому будівлю монастиря доручили саме Ле Корбюз’є, домініканец відповів: "Для краси нового монастиря". Ченці знали, що знаменитий майстер створить їм архітектурний шедевр. Особисті погляди Ле Корбюз’є на релігію і церкву були їм зовсім байдужні. Церковники не обдурилися у своїх розрахунках: туристи з усього світла стікаються в Ла-Туретт, так само як і в Роншан.Таким чином, Ле Корбюз’є незвичайно послідовний у своїх композиціях. Він розглядає місто як організм, життя якого зароджується в первинній клітці і потім поширюється по усьому великому просторі. У цей безупинний творчий процес він вкладає ідею людяності, доброти і демократичності.
Корбюз’є архітектурне спорудження розглядав як пластичну форму, повну світла і тіні, "виліплену" з будівельного матеріалу. Скульптурні і побудований їм будинок у Марселеві і його шедевр - капела в Роншані. У першому випадку пластичність досягнута лоджіями, що ритмічно членують прямий фасад. В другому - пластикою вигнутих стін, що нависли дахом і відсутністю прямих кутів.
Нарешті прийшов час, коли Ле Корбюз’є засинають пропозиціями. Він бере участь у будівництві будинку ООН у Нью-Йорку. Будує музей у Токіо. У листопаду 1950 року в Париж прибули представники індійського уряду з пропозицією побудувати в підніжжя Гімалаїв нову столицю штату Пенджаб. З Ле Корбюз’є підписують контракт на будівлю міста Чандігарха з урядовим центром - Капітолиєм.
Ле Корбюз’є закінчив розробку міста в чотири місяці, з березня 1951 року почалося будівництво. Президент Неру сам стежив за будівництвом Чандігарха, часто відвідував його і надавав підтримку будівельникам у важкий час. У матеріальному відношенні робота була для архітекторів невигідною. Жити приходилося в неймовірно важких побутових умовах, у незвичному для європейців кліматі. Але архітектори, натхненні небувалої по масштабах задачею, працювали з ентузіазмом.