Творчість Ле Корбюз’є

У 1947 - 1952 роки на окраїні Марселя був побудований будинок "Житлова одиниця", у якому "соціальна уява" одержало тривимірне вираження. Марсельці називають його просто "будинком Ле Корбюз’є".

Новаторство проекту полягає в його великих суспільних установах. Найбільш цікаво в цьому проекті розміщення торгового центра приблизно в середині по висоті будинку. Пластичні якості "Житлової одиниці" роблять його рідким видовищем з архітектурної точки зору. У руках Ле Корбюз’є аморфний грубий бетон здобував ознаки природного каменю.

Ле Корбюз’є вважав, що бетон можна розглядати як штучний камінь і показати його у своєму природному стані. Кілька років потім в Англії з'явився архітектурний напрямок, так називаний новий бруталізм, що виходить з цієї тенденції.

У 1942 - 1955 роках він розробив спіраль модулора, розмірну шкалу, по якій усе будівництво можна вести в людському масштабі. Корбюз’є орієнтувався на рух людини - як вона ходить, сидить, лежить. Він сам був у постійному русі і загинув у сімдесят вісім років, запливши занадто далеко на Блакитному березі в море.

Створення капели в Роншані (1955) відноситься до періоду нового розквіту творчості Ле Корбюз’є в 1953 - 1964 роки. Спроектований ним павільйон фірми "Філіпс" на Всесвітній виставці в Брюсселеві в 1958 році був перекритий гіперболо-параболічною оболонкою. На Брюссельській виставці були представлені й інші подібні конструкції, але їм не вистачало внутрішнього напруження павільйону, створеного Ле Корбюз’є. До цього періоду відноситься також будинок домініканського монастиря в Ла Туретт біля Ліона, оригінальний зовнішній вигляд якого зовсім не відповідає прийнятим канонам монастирських споруджень.

4. Видатний архітектор сучасності

У роботах 1960-х років, як здійснених - Центр мистецтв у Кембриджу (1961 - 1964), Будинок молоді і культури у Фірміні (1961 - 1965), Центр Ле Корбюз’є в Цюріху (1965 - 1967), - так і в проектах, робота над який була перервана його смертю, Ле Корбюз’є не сказав свого останнього слова. Багато в чому вони є продовженням початого раніше і разом з тим виявляють новий крок у дослідженні непростої проблеми архітектурного простору, його організації і закономірностей сприйняття.

Скульптурність форм будівель пізнього періоду - одна з рис, найбільш очевидних. Менш помітна, але настільки ж істотна їхній зв'язок з живописом: єдність пластичних мистецтв, особлива властивість їхні злиття характерні для творчої індивідуальності Ле Корбюз’є. Побудоване, виліплене, написане їм утворить одне ціле. Те ж можна сказати і про його літературні твори. Ле Корбюз’є написав більш сорока книг, що складають природне продовження його творчості архітектора, художника.

З Ле Корбюз’є було нелегко працювати. У відносинах з навколишніми в нього цілком були відсутні тактичні розуміння і розуміння психології людей, коли він зіштовхувався з опором чи інтригою. І все-таки в колі своїх однодумців він не був упертим.

Для здійснення нових ідей треба було мати сміливість, сильний характер. Один раз мер алжирської столиці зажадав заарештувати Ле Корбюз’є тільки за те, що він занадто змело планував забудову міста.

Як і його сучасники, він безупинно експериментував, прагнув у досконалості опанувати своїми матеріалами, знайти оптимальні способи їхнього застосування, розробити найбільш ощадливі, що піддаються стандартизації й індустріальному виготовленню, конструкції. Ле Корбюз’є був насамперед інженером і не мислив архітектуру поза інженерією. Для нього архітектура була в першу чергу царством точних математичних розрахунків. До такого розуміння архітектури він прийшов через захоплення живописом кубізму, і довгий час залишався, як він сам себе називав, "шанувальником прямого кута".У сучасній техніці архітектор бачив дух часу і саме в ній шукав основи для відновлення архітектури. "Учитеся в машин", - проголошував він. Житловий будинок повинний бути зробленої і зручною "машиною для житла", промисловий чи адміністративний будинок - "машиною для праці і керування", а сучасне місто повинне жити і працювати, як добре налагоджений мотор.

У "машинному раї", де всі занадто прямолінійно і холодно, людина відчує себе рабом техніки, рабом порядку. А потрібно, щоб будинок, був не тільки "машиною для житла". Це "місце наших дум, міркувань і, нарешті, це... житло краси, що приносить нашому розуму настільки необхідне йому заспокоєння". Справжній архітектор - це не тільки інженер, будівельник, але і лікар, психолог і обов'язково художник і поет.