Творчість Ле Корбюз’є

Усе місто відкрите сонцю і світлу, але завдяки високій щільності забудови сконцентроване на площі не набагато більше 70 квадратних кілометрів (що, власне в 11,4 рази менше площі Москви в межах МКАД). Якщо взяти для більш точного порівняння житлову частину і суспільний центр Променистого міста, то Корбюз’є і зовсім умістив свої 3 мільйони в межах прямокутника розміром приблизно 7,5 на 4,5 кілометри, тобто на площі менше 40 квадратних кілометрів. І незважаючи на дуже високу щільність населення в місті, ретельно пророблений проект гарантував кожному жителю необхідну порцію сонячного світла, окрему квартиру на родину з наскрізним провітрюванням, високий рівень суспільного обслуговування - єдиним словом, усі блага сучасної цивілізації.

Його селище для робітників у Пессакі під Бордо (місто-сад) задуманий у 1925 році й у дуже короткий термін - менше року - здійснене, але заселене з вини адміністрації тільки в 1929 році.

Надалі це селище для робітників з 51 будинку стало зразком і місцем паломництва багатьох архітекторів. Так само і павільйон "Еспрі нуво"- квартира житлового комплексу на Виставці декоративного мистецтва в Парижеві. Усі ці добутки зодчого-новатора знаменували собою справжню революцію в архітектурі. У 1927 році Ле Корбюз’є взяв участь у конкурсі на кращий проект будинку Ліги Націй у Женеві. Він створює проект, нині давно уже усіма визнаний шедевром архітектурної творчості. Журі визнало його проект кращим, що відповідають усім вимогам і найбільш економічним. Але, проте, сили ветхого академізму ще були в більшості - проектів відкинули - до торжества всіх реакціонерів.

Цікаво, що перший свій великий добуток Ле Корбюз’є здійснив у СРСР, де багато мрій зодчого-новатора стали реальністю. У 1928-1933 роках Ле Корбюз’є проектує і будує в Москві Будинок Центросоюзу - нині Центральне статистичне управління - на вулиці Кірова. Будинок розрахований на 3500 службовців, забезпечених всіма необхідними умовами комфорту, великим центральним холом, їдальні, залом зборів. Ле Корбюз’є придумав для цього будинку спеціальну систему кондиціонування, що у ті часи з технічних причин неможливо було здійснити. Відсутність цієї системи, на жаль, негативно відбилося на експлуатації будинку. Надалі простір між підтримуючими будинок опорами було забудовано, це позбавило утвір Ле Корбюз’є первозданної легкості, стрункості.

Будівля Будинку Центросоюзу в Москві - первістка радянських адміністративних будинків нового типу - стала великою подією в розвитку світової архітектури. Усі тут було нове: рішення внутрішніх просторів, вільне планування, лаконічне рішення фасадів, побудованих на контрасті засклених поверхонь і глухих стін, облицьованих артикським туфом. При будівництві Будинку Центросоюзу були використані всі технічні будівельні досягнення того років.

Перебування в СРСР зробило на Ле Корбюз’є глибоке враження: "У Москві разючий достаток усяких проектів: тут плани заводів, фабрик, житлових будинків, проекти цілих міст. І усе робиться під одним гаслом використовувати всі досягнення прогресу".

У 1931 році Ле Корбюз’є брав участь у конкурсі на кращий проект Палацу Рад у Москві. Разом з ним працював його двоюрідний брат, молодий талановитий архитектор П’ер Жаннере. Проект Ле Корбюз’є уражав гостротою рішення, у якому відчувалося і вплив радянського конструктивізму. Симфонія оголених конструкцій, підлеглі їм обсяги, нові матеріали.

У радянській архітектурній когорті Ле Корбюз’є бачив своїх однодумців. Багато радянських майстрів архітектури і містобудування працювали одночасно з ним над тими ж проблемами. Безсумнівно, вони у свою чергу випробували вплив Ле Корбюз’є.

Робота над грандіозним проектом Палацу Рад стала новим етапом у творчості Ле Корбюз’є. Однак його проект викликав багато суперечок, головним чином тому, що, захопившись конструктивістськими ідеями, Ле Корбюз’є не врахував характеру навколишньої забудови і його рішення не сполучалося з історично сформованим виглядом стародавньої Москви.

У 1929-1931 роках Ле Корбюз’є в співавторстві з Пьером Жаннере звів одну зі своїх значних будівель у Парижеві - Будинок Армії порятунку. Тут вперше в Європі була здійснена система кондиціонування повітря в будинку, що має складне остеклення, площею 1000 квадратних метрів.У 1930-1932 роках Ле Корбюз’є побудував гуртожиток для швейцарських студентів у Парижеві, у студентському містечку. Ця будівля вже давно визнана класичним добутком архітектури, стала важливим етапом у творчості Ле Корбюз’є, але не всі сучасники зуміли оцінити нове досягнення майстра. Буржуазна преса навіть підняла скажене цькування, обрушуючи потоки свари і на автора і на його створення. У 1928 році Ле Корбюз’є організував Суспільство Міжнародних конгресів сучасної архітектури (СІАМ).

Перший конгрес суспільства відбувся в 1928 році в замку Ла Сара у швейцарському кантоні Цо. Потім для обговорення проблем раціонального будівництва учасники товариства зібралися в 1930 році в Штутгарті. У 1933 році в Афінах суспільство обговорювало проблеми містобудування. Результати цієї роботи лягли в основу книги Ле Корбюз’є "Афінська хартія". У 1937 році в Парижеві СІАМ обговорювало проблему "Житло і відпочинок". Незмінним керівником на цих конгресах був Ле Корбюз’є. При цьому він ні на день не переривав свою звичайну кипучу діяльність. Він безоплатно підготував проект реконструкції міста Алжиру. Читав лекції, друкував статті, писав книги "Коли собори були білими" і "Променисте місто", викладаючи в них ідеї досконалого людського поселення. Невичерпна і цілеспрямована енергія художника і борця збудила міжнародний інтерес до питань містобудівної науки, що розуміється по-новому, до тієї сучасної архітектури, що сьогодні усе більше визначає обличчя міст, країн і континентів.