Чи була альтернатива нацизму в Німеччині
Адольф Гітлер особисто працював як агітатор і оратор. Для партії він був неоціненним як людина, поява якої гарантувала аудиторію. Це було результатом магнетизму Гітлера. На відміну від сухої манери агітаторів, Гітлер показував себе людиною з народу та для народу, говорив відверто. Його промови не були глибоко інтелектуальними, він брав факти, які підтверджували його тезиси, змішував їх і отримував переконливий текст. Гітлер своїми промовами викликав сміх, важку атмосферу, пробуджував жалість або жах, гордість та несамовитість. Ораторське мистецтво Гітлера, це зростаюче “дозування” напруги, зміна міміки та жестикуляція. Подавлення волі слухачів силою оратора Гітлер вважав фактором пропаганди. За короткий проміжок часу Гітлер зайняв видне місце в ДАП.
У лютому 1920 назва ДАП була замінена на НСДАП. Потім Гітлер представив партійну програму, що складалася з 25 пунктів. Програма була наповнена націоналістичними лозунгами та обіцянками, це була суміш реваншизму та антисемітизму. У програмі були вимоги відміни Версальського договору, створення “Великої Німеччини” за рахунок земель інших держав, проведення аграрної реформи, участь у прибутках підприємств, підкреслювалась винятковість “Германської раси”.
В НСДАП вступає чимало військових, які створили фракцію “солдат-фронтовиків” – опору Гітлера. У 1921 році Гітлера було обрано головою партії, після чого він почав вимагати для себе диктаторських повноважень. Прийнято “Статут НСДАП”. Фашистський рух привабив до себе тисячі молодих людей, чисельність партії росла. У 1921 були організовані напіввійськові організації – Штурмові загони(СА) та еліта партії - СС. Гітлер налагодив зв’язки з промисловцями, які надавали партії фінансову допомогу.
Завоювавши владу в НСДАП, Гітлеру потрібна була влада в державі. На виборах 1928 року НСДАП отримала 12 місць у рейхстазі. А вже 30 червня 1934 Гітлер став рейхсканцлером Німеччини. 2 серпня 1934 був прийнятий закон про об’єднання посад канцлера і президента, крім того він став головнокомандуючим армією. В Німеччині було чимало людей, які бачили в Гітлері свій ідеал. Він отримав майже загальну підтримку з боку населення. Воно підтримувало політику Гітлера, встановлений ним тоталітарний режим, бачило в ньому захисника своїх інтересів, йшло на певні жертви.
Автобіографія Гітлера є чудовою ілюстрацією авторитарної особи. Гітлер прожив 56 років, 30 з яких він був нікому не відомою особою. Тому Гітлер особливо подобався тій частині населення, яка мала потребу у героїчному керівнику, з його “культом германської нації”. Німці містично чекали ВОЖДЯ. От і Гітлер був впевнений у тому, що він фюрер , а не “барабанщик”.
По суті той факт, що на чолі партії стояв Адольф Гітлер звеличило НСДАП. Є багато свідчень про те, що при відсутності програми дій, особа Гітлера була дійсно тим центром притягання , завдяки чому нацисти отримали підтримку народу, та прибуття нових членів у ряди НСДАП.
Секрет “міфу Гітлера” полягає у щирій вірі народу у створеному сурогаті релігії про месію в образі Вождя “ якого осінило благодаттю божою та високим призначенням”, Гітлер став символом “національної єдності”; таким його представляла пропаганда, таким він був для партії та мільйонів простих німців - вождем який стояв вище окремих корпоративних інтересів, архітектором відродження Німеччини, непідкупним, фанатично відданим фатерлянду, захисником честі рідної країни від зовнішніх та внутрішніх ворогів. У той же час він був із простого народу, звичайним німцем, єфрейтором нагородженим Залізним Хрестом першого ступеня, знав про фронтове солдатське життя.Гітлер завжди вважав себе “обраним” – тим кого Провидіння , нагородило виключними талантом, нагородило особливою місією. Свій талант Гітлер використовував для залучення послідовників, які готові признати його особливе призначення. Доказом тому була їх готовність погоджуватись зі всім, що він говорить, тільки тому що це говорив він, готовність безапеляційно виконати всі його накази - тільки тому що їх віддав він.
Гіпнотичний вплив Гітлера , його артистичний дар з надзвичайною силою проявився у ньому, як в ораторі, промови Гітлера важко назвати політичними . Виступи були досить довгими, він часто повторював, бував багатослівний, важко починав промову і раптово закінчував .Однак все це не міняло справи: його промови наповнені силою, бадьорістю, сам голос доносив всю глибину ненависті, люті та погроз.
4.Чому фашизм притягував на свій бік народ? Психологія нацизму.
ХХ сторіччя викликало до життя таке явище, як фашизм, який сконцентрував у собі найбільш реакційні риси антидемократії і расизму, мілітаризму і реваншизму, соціальної демагогії та масового терору.
У науковій та популярній літературі про нацизм розглядаються дві протилежні точки зору: перша – фашизм це цілком економічне і політичне явище, друга – у тому, що фашизм – психологічна проблема. Згідно з цією точкою зору, нацизм може пояснити тільки психологія, точніше психопатологія. Гітлера вважають маніяком або невротиком, а його прибічників та послідовників – божевільними або психічно неврівноваженими людьми.