Петро Великий

Вказати на внутрішнє протиріччя між політичними системами російмької імперії та гетьманської України.

В царювання Петра Першого були проведені реформи в усіх областях державного життя країни. Багато із цих перетворень входять коренями в XVII сторіччя - соціально-економічні реформи того часу стали передумовами реформ Петра, задачею і змістом яких було формування дворянсько-чиновничого апарату абсолютизму.

Загоструючі класові протиріччя призвели до необхідності підсилення і зміцнення самодержавного апарату в центрі і на місцях, централізації управління, побудови стрункої і гнучкої системи управлінського апарату, строго контрольованого вищими органами влади. Необхідно було також створення боєздатної регулярної військової сили для проведення більш агресивної зовнішньої політики і подавления народних рухів, які почастішали. Вимагалося закріпити юридичними актами панівне положення дворянства і надати йому центральне, керівне місце в державному житті. Все це в сукупності і зумовило проведення реформ в різноманітних сферах діяльності держави.

Два з половиною сторіччя історики, філософи і письменники сперечаються про значення реформ Петра, але не залежно від точки зору того або іншого дослідника всі сходяться в одному - це був один з найважливіших етапів історії Росії, завдяки якому всю її умовно можна поділити на “допетрівську” і “післяпетрівську” епохи. В російській історії важко знайти діяча, рівного Петру по масштабам інтересів і умінню бачити головне, що вирішується в проблемі. Конкретна історична оцінка реформ залежить від того, що вважати для Росії корисним, що - шкідливим, що - головним, а що - другорядним.

Знаменитий історик Сергій Михайлович Соловйов, що, напевно, найбільш глибоко досліджував особистість і вчинки Петра Великого, писав:

"Відмінність поглядів... Відбувалося від об’ємності діла, вдосконалюваного Петром, тривалості впливу цього діла. Чим більш значніше яке-небудь явище, тим більш протиріч та думок породжує воно, і з часом більше говорять про нього, ніж відчувають на собі його вплив".

Як вже було сказано вище, передумовами петровських реформ з'явилися зміни в кінці XVII сторіччя. В другій половині цього сторіччя змінюється, стаючи більш централізованою, система державного управління. Вживалися також спроби більш чітко обмежити функції і сфери діяльності різноманітних наказів, з'явилися зачатки регулярної армії, поліція іноземного виду.

Відбувалися зміни в культурі: з'явилися театр, перший вищий навчальний заклад. Росіяни починають більш тісно стикатися із представниками інших культур, особливо після приєднання України і Білорусії (тимчасово), які сприйняли ідеї і нові традиції епохи Відродження. Знаменита Німецька слобода, що зробила на юного Петра такий сильний вплив, також переживала свій розквіт в кінці XVII ст.Але незважючи на те, що майже всім реформам Петра Великого передували ті або інші державні починання XVII ст., вони мали безумовно революційний характер. Після смерті імператора в 1725 р. Росія була на шляху реформи в зовсім іншу країну: з Московської держави, чиї контакти з Європою були досить-таки обмеженими, вона перетворилася в Російську імперію - одну з найвидатніших держав світу. Петро перетворив Росію в справжно європейську країну (в всякому випадку, як він це розумів) - недаремно вираження "прорубав вікно в Європу" стало крилатим висловом. Віхами на цьому шляху стали завоювання виходу до Балтики, будівництво нової столиці - Санкт-Петербургу, активне втручання в європейську політику.

Діяльність Петра створила всі умови для більш широкого знайомства Росії з культурою, образом життя, технологіями європейської цивілізації, що і стало початком досить болісного процесу ломки норм і уявлень Московської Русі.

Ще однією важливою особливістю петровських реформ було те, що вони зрушили всі страти суспільства, на відміну від попередніх спроб російських правителів. Будівництво флоту, Північна війна, створення нової столиці - все це ставало справою всієї країни.

1. 1. ВІЙСЬКОВІ РЕФОРМИ ПЕТРА I.

Військові реформи займають особливе місце серед Петровских перетворень. Вони мали найбільш яскраво висловлений класовий характер. Сутність військової реформи полягала в ліквідації дворянських ополчень і організації постійної боєздатної армії з однорідною структурою, озброєнням, обмундируванням, дисципліною, статутами.