Твори для 5 класу (29 штук)

З того часу вони подружилися. Пили молоко з одного блюдця. Тепер Мурка обережно торкалася лапою до його колючок, коли хотiла погратися зi своїм смирним другом.

Через деякий час ми вирiшили вiдпустити їжачка на волю. Випустили в тому мiсцi, де знайшли. Вiн тихенько полiз у лiсовi хащi. А ми засумували, та вже ж i радi були за нього: в лiсi йому буде краще. Щасти тобi, наш маленький друже!

Твiр-опис. Осiнь

Згасло веселе барвисте лiто, i осiнь стала повноправною господаркою у лiсах, полях, на рiчках i ставках. Уранцi вже незвично холодно,

а вдень ще, наче на згадку про лiто, сонечко весело пригрiває. Вiдпочива ють пiсля тривалої та виснажливої працi поля. Вiддали господарям свiй багатий урожай садки. У всьому вiдчувається прохолодний подих осенi.

Сiре небо все частiше вкривають низькi та важкi хмари — сiється дрiбний надокучливий дощик.

Наче замислившись, стоїть сумний i мовчазний лiс. Деревам ось-ось доведеться скинути своє пишне вбрання, пiдставивши гiлля холодним дощам, хуртовинам. Ось повiльно кружляє у повiтрi кленовий листок. Старий дуб журливо рипить на галявинi, наче замислився перед тривалим зимовим сном. Як нiжно виглядає золота берiзка на тлi синюватих ялинок та зелених сосен! Вона опустила свої вiти й журиться, що скоро прийдуть холоди. А бiля вкритого мохом трухлявого пенька вишикувались у рядок рiвненькi та стрункi опеньки. Їх дуже багато, i всi так i просяться у кошик.

Розкiшними червоними кетягами обвисає горобина. А липовий листок з почорнiлими гострими зубчиками наче вкритий нiжним оксамитом.

Пожовкла трава припала до самої землi, i тiльки крихiтнi блiдо-червонi зiрочки вереску милують око.Високо в небi роблять прощальне коло запiзнiлi ключi журавлiв. Вони летять у вирiй i сумно курличуть, наче ще раз нагадують, що прийшла осiнь. Десь угорi над нами перегукуються i дикi гуси. Холодно вже в рiдних краях, ось вони й вiдлiтають туди, де тепло. Тiльки горобцi лiтають навкруги та цвiрiнькають, бо їм нiкуди поспiшати.

Усе це i є ознаками найпрекраснiшої пори року, оспiваної поетами та художниками, — золотої осенi.

Твiр-роздум. Моя країна

Ми живемо в прекрасному краї — Українi. Вiн славиться родючими землями з багатими врожаями, чудовою природою. Ми вивчаємо унiкальнi природнi та клiматичнi умови нашої країни на уроках приро

дознавства. Високi шпилi Карпат, їх буковi лiси, родючi землi центральної України, яскраве сонце кримських курортiв, уславлена Слобожанщина — це все моя країна.

Але перш за все наш край вiдомий добрими працьовитими людьми. Що б не вiдбувалося — завжди українцi вiдстоювали свободу i честь свого краю. У боротьбi з турками, польською шляхтою, нiмецько-фа шистськими загарбниками вирiшальну роль вiдiгравав народ. Люди вважали за честь померти, захищаючи своїх рiдних вiд ворога. Так само народ самовiддано вiдбудовував свої мiста й села.

У всi часи українцям були притаманнi такi риси, як доброта, працелюбнiсть, повага до iнших людей, тяжiння до краси i духовностi. Це є нацiональними рисами нашого народу. Пересвiдчитися в цьому я можу на прикладi своєї бабусi, яка живе в селi. Приїжджаючи до неї у гостi, розумiю, що для мене це найщасливiшi днi. Бабуся — добра, лагiдна людина, з любов'ю ставиться до мене. Вона часто розповiдає менi iсторiї про минуле, вчить поважати природу. Разом iз нею ми працюємо на городi чи ходимо в лiс збирати бiлi гриби.

Я знаю, що головне для кожного з нас — бути вiрним своїй Батькiв-щинi, бути її свiдомим громадянином. I я намагаюся стати ним, бо прагну бути схожим на своїх батькiв i мою улюблену бабусю.