Передумови та етапи розвитку сільського зеленого туризму в Карпатському регіоні України

Природні, історико-культурні та соціально-економічні передумови розвитку сільського зеленого туризму в регіоні

1. Львівщина

Природне та етнокультурне середовище. Для Львівщини, площа території якої становить 21,8 тис. км2 з населенням 2,8 млн осіб, характерна різноманітність природних умов і багатство рекреаційних ресурсів.

Протяжність області з півночі на південь складає 250 км. Така витягнутість зумовлює природну зональність ландшафтів: поліських — з хвойними лісами і болотами, подільських і передгірських — з широколистяними лісами і степовими ділянками, карпатських — з гірськими лісовими просторами. Крім того, територією Львівщини пролягає головний європейський вододіл, що розмежовує басейни Балтійського і Чорного морів. Завдяки вододільному розміщенню області на Львівщині беруть початок одні з найбільших рік Централь-но-Східної Європи: Дністер (басейн Чорного моря) і Західний Буг (басейн Балтійського моря).

Південну частину області займають мальовничі гірські ландшафти Українських Карпат з абсолютними висотами до 1405 м.

Центральна частина області розташована на Подільській височині. її західними відгалуженнями виступають горбогір'я Розточчя й Опілля.

Північна частина краю лежить на низовинній пологохвилястій Буго-Стирській рівнині.

Клімат області помірно континентальний. Середня температура січня — 4,0 °С; липня + 18,0 °С. Опадів 580—650 мм. Висота снігового покриву — 10—12 см.

В області висока лісистість, нараховується понад 400 об'єктів природно-заповідного фонду, зокрема заповідник "Розточчя", національні парки Яворівський і "Сколівські Бескиди", 23 заказники, 240 пам'яток природи, 55 парків — пам'яток садово-паркового мистецтва.

Українське Розточчя — це крайнє північно-західне відгалуження Подільської височини, що являє собою горбисту гряду. На території Розточчя знаходяться два рекреаційно-екотуристичні об'єкти — заповідник "Розточчя" та Яворівський НПП. Рельєф району складається з горбистих пасем та окремих горбів заокруглених обрисів. Максимальна висота — 393 м. Розточчя горбогірною смугою простягається на 60 км від Львова до кордону з Польщею. Ширина цієї смуги коливається в межах 5—25 км. Горбогір'я крутим уступом обривається до північного сходу.

Визначальним чинником унікальності природи Розточчя є його географічне розташування. З одного боку, район межує з Прикарпаттям, а з іншого — з Поліссям і належить до лісостепової зони. Теренами Розточчя з боку Карпат проходить межа поширення ялини, ялиці і бука, а з боку Полісся — сосни. Змішуючись з типово лісостеповими породами, наприклад, дубом, ці види формують унікальні за складом лісостани. Такі угруповання з бука, дуба і сосни в межах України трапляються лише на Розточчі. Серед лісів найбільш поширеними є букові, меншою мірою — дубово-соснові угруповання, а також дубові, соснові, вільхові, ялицеві та інші лісостани.

НПП "Сколівські Бескиди" створений у 1999 р. на площі 35 684 га в межах Дрогобицького, Сколівського і Турківського районів. Межі парку в основному збігаються з межами природних ландшафтів і проходять вододільними хребтами та руслами річок.За фізико-географічним районуванням НПП розташований у межах районів Верхньодністровських та Сколівських Бескидів, займає їх північні макросхили. Основні хребти простягаються з північного заходу на південний схід і розчленовані верхів'ями численних потоків.

До парку повністю або частково ввійшли кілька раніше створених заповідних територій: лісовий заказник загальнодержавного значення "Сколівський", ландшафтні заказники загальнодержавного значення "Зелемінь" (частково) та місцевого значення "Майдан", заповідні урочища "Дубинське", "Сопіт", "Журавлине".

У ґрунтовому покриві переважають бурі гірсько-лісові, дуже щебенисті ґрунти, сприятливі для росту численних видів рослин, з яких лише судинних налічується близько 600 видів (більше третини флористичного багатства Карпат).

Різноманітність ландшафтів Сколівських Бескидів визначається особливостями тектонічної та геологічної будови. У північній частині парку формуються ландшафти крайового низькогір'я, подекуди вкриті залишками ялицево-букових лісів. Численними допливами Стрию вони розчленовані на невеликі за площею низькогірні хребти. У місцях виходу твердих пісковиків поширені скельні утворення, взяті під охорону як геологічні пам'ятки природи.