Передумови та етапи розвитку сільського зеленого туризму в Карпатському регіоні України

Закінчується Карпатська гірська система Банатськими горами, які підступають до самого Дунаю (каньйон Залізні ворота), який відділяє Карпати від Балканських гір.

У межах України довжина Карпат від верхів'їв р. Сяну (на західному кордоні держави) до витоків р. Сучави (на румунському прикордонні) становить 280 км. На них припадає 10,3 % (24 тис. км2) площі всієї Карпатської дуги і 3,5 % території України. Простягаються вони з північного заходу на південний схід майже на 280 км при середній ширині близько 100 км. Окремі гірські хребти розділені поздовжніми улоговинами та розчленовані глибокими поперечними долинами.

Загалом у межах України Карпати поділяють на: зовнішні (Скибові), куди входять Бескиди, Ґорґани і Покутсько-Буковинські Карпати; центральні, або Верховинські; внутрішні, або Полонинсько-Чорногірські.

Середня висота Українських Карпат становить 1000 м. Найвищими вершинами Українських Карпат є: г. Говерла — 2061 м, г. Ребра — 2046 м, г. Піп Іван — 2026 м, г. Петрос— 2020 м. Усі вони розташовані в межах найвищого масиву Українських Карпат — у Чорногірському хребті, який простягається територією Івано-Франківської та Закарпатської областей на 40 км між долинами річок Чорної Тиси, Білої Тиси та Чорного Черемошу.

Крім природно-географічного поділу території, на формування обрисів Карпатського туристичного регіону суттєво впливає й група суспільних чинників.

Нині в Україні сформувався офіційний підхід до окреслення меж Карпатського туристичного регіону, що враховує:

—природно-ландшафтні особливості регіону;

—етнокультурні особливості;

—сучасні особливості адміністративно-територіального устрою земель регіону;

—спільність історичного розвитку від найдавніших часів до другої третини XX ст. — остаточного включення земель регіону до складу Української республіки;

—ментальне відчуття спорідненості населення та однакову систему життєвих стереотипів і цінностей;

—прикордонне політико- і транспортно-географічне положення;

—схожі проблеми трансформації господарського комплексу в сучасних макроекономічних умовах.Перші три з названих чинників склали ту основу, на підставі якої у 1999 р. було прийнято рішення про інтеґрацію державних, громадських і підприємницьких зусиль Львівської, Івано-Франківської, Закарпатської і Чернівецької областей з метою розбудови цілісного конкурентоспроможного рекреаційно-туристичного комплексу Карпатського регіону. На підставі багатосторонньої угоди між цими областями їхні спільні інтереси в сфері туризму почала представляти спеціально створена інституція — Рада з туризму Карпатського регіону.

Отже:

Карпатський туристичний регіон України складають чотири адміністративні області заходу України, в межах яких простягається гірська система Українських Карпат.

Сільський зелений туризм і екотуризм є чільними субгалузями спеціалізації туристичного сектора Карпатського регіону.

Відповідно до такого розмежування географічною основою розвитку сільського зеленого туризму в Карпатському регіоні треба вважати територію сільських адміністративних районів. Конкретизація цієї території, наприклад, за екологічними критеріями, може пов'язуватися з виключенням забруднених територій (сіркодобувні та нафтопереробні ареали) чи, навпаки, виділенням певних пріоритетних природоохоронних територій (біосферні заповідники — Карпатський і Східні Карпати, національні природні парки — Карпатський, Вижницький, "Гуцульщина", "Сколівські Бескиди" тощо). На сьогодні Карпатський туристичний регіон, з огляду на своє унікальне рекреаційно-географічне положення на східному прикордонні Європейського Союзу, розробляє масштабні маркетингово-інформаційну та інфра-структурно-інвестиційну стратегії, спрямовані на перетворення краю в один із основних осередків стійкого туризму та збереження природної й етнокультурної спадщини на Європейському континенті.