Організація готельного господарства та туризму

До найпростіших перешкод, характерних для пішохід­них походів у рівнинних районах, можуть бути віднесені

схили пагорбів, ярів, балок, ділянки густого лісу, незакріплених пісків, болота, струмки, річки. В невисоких і се­редньої висоти гірських районах до цих перешкод додають­ся ділянки перевалів із схилами середньої крутизни - по­рослі травою, осипні, засніжені. Складні в цих районах і водні перешкоди - як правило, неширокі, але швидкі струм­ки і річки. Відповідно складнішими будуть і технічні прийо­ми влаштування переправ. Під час походів у високогірних районах до перелічених перешкод додаються круті схили, дрібні, середні і великі осипи каміння, моренні утворення, скельні відслонення, фірнові схили, льодовики, стрімкі і хо­лодні гірські річки і т. ін. Для подолання цих перешкод не­обхідне засвоєння ряду технічних прийомів, навичок транс­портування потерпілих, використання самостраховки і зовнішньої страховки. До них слід віднести:

рух крутими схилами з відпрацюванням раціональної техніки ходьби (правильна постановка ніг, опора на аль­пеншток);

долання невисоких перешкод - великого каміння, пова­лених стовбурів дерев;

просування через лісові хащі, завали, буреломи;

рух порослими травою, осипними, засніженими крутими схилами (підйом, траверс, спуск);

просування болотами за допомогою жердини, гатями при взаємній страховці;

організація переправи через водні перешкоди - через брід при самостраховці і зовнішній страховці, шляхом на­ведення переправ (кладка, поруччя, навісна переправа);

оволодіння прийомами зав'язування необхідного набо­ру вузлів і обв'язок;

засвоєння прийомів руху засніженими і зледенілими схилами із самостраховкою і самозатриманням;

оволодіння технікою спуску і підйому по вертикалі при зовнішній страховці;

рух у зв'язках по 2-4 чол. при взаємній страховці;

організація транспортування потерпілих на імпровізова­них ношах, страхувальних поясах;

володіння елементами техніки рятувальних робіт у гірських умовах і т. ін.

На відміну від пішохідного туризму, де стандартний набір особистого і групового спорядження коригується в за­лежності від району, через який пролягає маршрут, у гірському туризмі обов'язковим є спеціальне альпіністське спорядження (основні і допоміжні мотузки, карабіни, затис­кувачі і захвати, альпіністські пояси і системи, льодоруби, скельні і льодові гаки, скельні молотки тощо).

В особистому спорядженні гірського туриста неодмінно мають бути черевики типу "вібрам", пластмасова каска (шо­лом), темні окуляри.

При приготуванні їжі на безлісних ділянках добре заре­комендували себе туристські примуси. Замість них можли­ве використання газових горілок. Замість відкритих відер на значній висоті доцільно користуватись автоклавами, їх ви­користання дає значну економію палива і часу.

До добору продуктів слід підходити дуже відповідаль­но: адже в горах, як правило, доводиться розраховувати тільки на власні продовольчі запаси. До харчового раціону обов'язково повинні входити продукти.Дуже важливим під час походу є дотримання водно-со­льового режиму. В умовах значних фізичних навантажень, підвищеної сонячної радіації і розрідженого повітря людина втрачає велику кількість рідини (до 5 л), яку необхідно по­повнювати. Найкраще робити це вранці, в обід і увечері, вживаючи чай, розведені фруктові екстракти, томатний сік. У питну воду додають лимонну чи аскорбінову кислоту, фруктові соки, в порошках чи таблетках.