Методи соціально-педагогічної діяльності

6. Яка одиниця спостереження на кінцевому етапі вибірки.

При визначенні методів збору інформації дослідник повинен взяти до уваги ряд моментів:

1)оперативність і економічність дослідження не повинні забезпечуватися за рахунок якості даних;

2)ні один метод не є універсальним, але має свої чітко окреслені пізнавальні можливості. Тому не існує взагалі “хороших” чи “поганих” методів, є методи адекватні або не адекватні поставленій дослідником задачі;

3)надійність метода забезпечується не тільки його обгрунтованістю, але і дотриманням правил його застосування.

2.3. Обробка і аналіз даних.

Заключний етап емпіричного соціологічного дослідження пропонує обробку, аналіз і інтерпритацію даних, отримання обгрунтованих узагальнень висновків і рекомендацій.

Обробка даних включає слідуючі компоненти:

1)редактування і кодування інформації. Головне призначення полягає в уніфікації тієї інформації, яка була одержана в процесі дослідження.

2)створення перемінних. Зібрана на основі анкет інформація в багатьох випадках прямо відповідає на ті питання які необхідно вирішити в дослідженні. Оскільки запитання одержали форму індикаторів в процесі операціоналізації. Тепер необхідно провести зворотну процедуру тобто перевести дані в форму, яка б відповідала на питання дослідження.

3)статистичний аналіз. Цей крок є ключовим в процесі аналізу соціологічних даних. В процесі статистичного аналізу виявляються деякі статистичні закономірності і залежності, які дозволяють соціологу зробити певні узагальнення і висновки.

Для проведення статистичного аналізу соціологи використовують велику кількість різноманітних математичних методів, які дозволяють повністю і всебічно аналізувати зібрану інформацію. В сучасній соціології для цієї мети активно застосовується ЕОТ, доповнені програмами математико-статистичної обробки.

В залежності від методів одержання первинної інформації можливе застосування різноманітних прийомів обробки і аналізу даних. Ящо соціолог певну частину інформації добуває із документальних джерел, то він використовує два основних метода аналізу документів: неформалізований (традиційний) і формалізований (контент – аналіз).

При обробці і аналізі даних, одержаних методом опитування широко застосовуються методи ранжування, шкалування, корелляції. Ранжування – це процедура установлення, відносної значущості на основі їх упорядкування. Ранг це показник, який характеризує порядкове місце об’єкту в групі, та інших об’єктів, які володіють суттєвими для оцінки якостями. Для кожного об’єкту вираховують суму рангів одержану від усіх аспектів, потім упоряджують цю суму. Ранг I присвоюють об’єкту, який одержав найменшу суму, самий низький ранг - об’єкту з найвищою сумою. Ранжування доповнюється, як правило, іншими методами експертних оцінок.

Закінчується емпіричне соціологічне дослідження написанням звіту. Звіт в соціологічному дослідженні – письмовий документ, в якому систематично і наочно викладаються результати досліджень. По структурі звіт складається із трьох частин: результати дослідження, висновки і рекомендації. Висновки пропозиції і рекомендації повинні носити конкретний, реалістичний характер, мати необхідні обгрунтування в матеріалах дослідження, підтверджуватися документальними і статистичними даними.

ВИСНОВОК

В сучасних умовах становлення і ствердження суверенної України пріоритетного значення набувають соціологічні і політичні аспекти національного відродження.За останні роки зросла роль тих галузей педагогіки, які виходять за рамки вчительскої діяльності, але, хоч і опосердковано пов’язані. Це окрема галузь теорії виховання, яка охоплюе виховну діяльність позашкільних установ: роботу школи і педагогів з батьками за місцем проживання, дітей і підлітків у мікрорайонах шкіл, працю в інспекціях РВВС з неповнолітніми; культурно освітню педагогічну діяльність у клубах і бібліотеках, їх дитячих секторах і нарешті, особливості навчально-виховного процесу в інтернатних установах, дитячих будинках, групах продовженого дня. Такий широкий діапазон соціальної педагогіки потребує окремої підготовки, тому з 1991 року Міністерство освіти відкрило нову спеціальність – “соціальний педагог”. Ця широкопрофільна діяльність розгалужується на вищеназвані галузі, але в її основу покладено загальні закономірності і принципи виховання. Форми, методи і засоби є специфічними порівнено зі шкільними. Соціальна педагогіка займається вивченням особистості учня в контексті із зовнішніми умовами його життя і внутрішнім морально-психологічним станом, рівнем здібностей, рисами характеру.