Методи соціально-педагогічної діяльності

Вступ 3-5

Розділ I Методи соціально-педагогічних досліджень 6-8

1.1.Метод спостереження 8-12

1.2.Опитування в соціологічному дослідженні 12-16

1.3.Метод вивчення документів 16-17

1.4.Метод експерименту 17-19

1.5 Соціметрична і реферктометрична процедури 19-21

1.6 Тестування 21-23

1.7 Фокусовані групові інтерв’ю в соціальній педагогіці 23-24

Розділ II Технологія підготовки та проведення дослідження 25

2.1.Загальна методика дослідження 25-27

2.2.Підготовчий етап соціально-педагогічного дослідження 27-30

2.3. Обгрунтування вибірки 30-32

2.4. Обробка і аналіз даних 32-33

Висновок 34-35

Література 36

ВСТУП

За останню чверть віку у нашій країні утворилася безодня між розвитком теоретичних підвалин методології емпіричного соціологічного дослідження (як у галузі організації і проведення збору первинної соціологічної інформації, так і в галузі аналізу одержаного матеріалу) і практикою емпіричних досліджень. Причина розриву між “високою теорією” і “жалюгідною практикою” полягала переважно в тому, що база нагромадження конкретних методичних прийомів, які, з одного боку повинні відповідати необхідним вимогам, а з іншого – відповідати реальним можливостям їх виконання, була надто обмеженою. Емпіричні соціологічні дослідження, які провадились у нашій країні з середини 60-х років до кінця 80-х окремими академічними колективами або соціологічними лабораторіями великих підприємств, були неспроможні нагромадити достатній практичний досвід через низку причин.

По-перше, соціологічні дослідження були, як правило, ініціативними, тобто “соціальним замовником” виступав сам автор, відповідно, і результати з погляду їх значимості і якості “гідним чином” оцінювалися переважно авторами.

По-друге, через обмежені фінансові-організаційні можливості та незацікавленість реального замовника, дослідження були надто тривалими – одне дослідження планувалося авторським колективом на три – п’ять років, що , природно, обмежувало можливість апробації усіх теоритично розроблених вимог організаційних і методичних прийомів. А скільки збиралася інформація силами самих співробітників або мобілізованої “громадськості’, то й досвід організації праці власне інтерв’юерів, був нереальним.