СУТЬ_АГРОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛИКСА

в) виробництво засобів виробництва для всіх галузей АПК (тракторне і сільськогосподарське машинобудування, про¬довольче машинобудування; виробництво мінеральних добрив та інших хімічних засобів для інтенсифікації сільськогоспо¬дарського виробництва; мікробіологічна промисловість, ком-бікормова промисловість; сільське будівництво);

г) виробнича та соціальна інфраструктура (заготівля, зберігання, транспортування і реалізація продукції, науко¬во-дослідні організації і підготовка кадрів).

Агропромисловий цикл (ланцюг) як одна з форм ком¬понентної структури АПК — це поєднання взаємопов'яза¬них стадій одного виробничого процесу, що охоплює ви¬робництво, переробку і реалізацію сільськогосподарської продукції. Агропромислові цикли є основою формування спеціалізованих АПК (м'ясопромислового, молокопромислового, плодоовочевоконсервного тощо).

Аналіз компонентної структури АПК України наприкін¬ці 80 — на початку 90-х років, (див.таблиця) засвідчує зна¬чне переважання у вартості основних виробничих фондів і чисельності зайнятих робітників (більше 70%) сільського господарства, що не відповідає прогресивним світовим тен¬денціям щодо структури агробізнесу. Для розвинутих країн світу характерне переважання галузей, що здійснюють ви¬робниче і невиробниче обслуговування сільського господар¬ства, займаються переробкою і реалізацією сільськогоспо¬дарської сировини (наприклад, на сільське господарство США припадає лише 10% зайнятих).

Таким чином, компонентна структура АПК України ви¬магає подальшого вдосконалення на основі зміни пріорите¬тів розвитку, а також організаційно-правових основ госпо¬дарювання.

Україна — давня землеробська держава, на яку припа¬дає третина чорноземів світу, тому відродження її сільсь¬кого господарства, насамперед зернового — основа відрод¬ження держави.

2

Розподіл обсягу продукції, основних виробничих фондів і середньоріч¬ної чисельності зайнятих по галузях АПК України, 1989 р., %*

Зміна пріоритетів у розвитку сільського господарства вбачається у встановленні раціональних пропорцій між зерновим господарством і тваринництвом.

У найбільш урожайні роки в Україні вирощують понад 50 млн т зерна, однак навіть тоді держава має від'ємний зовнішньоторговельний баланс цього продукту. Причина — переважаюче використання зерна для фуражних цілей (більше 60%), переробка пшениці на комбікормі, замість кукурудзи і ячменю, значні втрати зерна під час заготівлі і зберігання, недостатньо раціональна територіальна кон¬центрація посівів зернових в окремих природних зонах зокрема, в Поліссі необхідно збільшити площі озимого жи¬та, ячменю, вики і жовтого люпину, а посіви пшениці — скоротити. У Лісостепу можна сконцентрувати посіви пше¬ниці, кукурудзи, гречки, гороху, проса і ячменю. Степ — зона для вирощування сильних сортів пшениці, проса, ку¬курудзи, сої на зрошувальних землях, ячменю.Нові пріоритети у розвитку сільського господарства вба¬чаються у розвитку тих галузей, продукція яких може стати джерелом постійних і значних валютних надходжень, зокрема,— це виробництво цукру, м'яса, масла, олії та продуктів їх переробки. У тваринництві головним є різке підвищення його продуктивності, скорочення чисельності малопродуктивного поголів'я худоби відповідно до кормової бази, зміна структури тваринництва на користь переважа¬ючого розвитку свинарства і птахівництва, збільшення об¬сягу виробництва кормів та їх збалансованість за якісним складом.

Однак нарощування виробництва сільськогосподарської продукції при недостатньому розвитку системи її заготівлі, транспортування і переробки не дасть змоги розв'язати проблему забезпечення населення продуктами харчування і легкої промисловості сировиною. Цього можна досягти лише при умові технічного переоснащення сільського господарства. вдосконалення системи переробки і реалізації продукції Причому йдеться не лише про кількісні, а й про якісні зміни (використання мало- і середньопотужної та універ¬сальної техніки, застосування передових технологій тощо).

Нові умови господарювання на селі привели до докорін¬ної зміни організаційної

структури АПК, що тривалий час характеризувалася функціонуванням