Михайло Батіг – представник літературної ниви з Тлумаччини

але мене

вже нема

це буває тоді

коли вже нічого

не зосталось від сьогодні

коли в кишенях -

вітер

коли випито до дна

останній келих

я підходжу ближче

і бачу

як

мої очі

моє волосся

мої думки

стають чужими

укотре

старе потріскане дзеркало

насміхається з мене

а тому

не варто шукати

у ньому

моїх очей

мого волосся

моїх думок