Динаміка населення земної кулі

Динаміка урбанізації вигля¬дає так. У 1800 p. частка міського населення становила близько 3%, 1850 p. - 6,4, 1900 p. - 19,6, 1992 p. - 43%. В Австралії, Північній Америці, Європі, Латинській Америці та Океанії 1990 p. переважало міське населення. Населення афро-азіатських країн завдяки своїй великій чисельності створює перевагу села над містом у середньому в світі. Найвищий процент міського населення мають розвинені країни (1990 p.): в Європі - Великобританія (89,1%), Швеція (84%), Бельгія (96,9%) та ін.; у Північній Америці - США (75%), Канада (77,1%); в Латинській Америці - Венесуела (90,5%), Аргентина (86,3%); в Азії - Ізраїль (91,6%), Кувейт (95,6%), Японія (77%); Австралія (85,5%); в Африці - ПАР (59,5%), Туніс (54,3%). Коли частка міського населення перевищує 70%, темпи урбанізації зазви¬чай сповільнюються. (Див. дод. ст. мал.).

Контрурбанізація - соціально-економічні процеси, протилежні урбанізації. Теоретичні концепції та практичні заходи, спрямовані на обмеження урбанізаційних процесів, виходять з уявлення про можливість регулювання суспільного розвитку, зокрема й росту міст. Перевага віддається економічним методам, скерованим на раціональ¬ніше розміщення галузей економіки, зміну напрямів міграційних потоків, розвиток приміських зон. Заходи з контрурбанізації тісно пов'язані з регіональною політикою. Контрурбанізація характерна тільки для розвинених країн і є процесом, що слідує за урбанізацією. Більшість учених схильна вважати контрурбанізацію новою фазою міського розвитку. Для деяких країн, що розвиваються, характерни¬ми є зміни поляризації урбанізації, коли прискорено ростуть середні міські агломерації та сповільнено - великі процеси. Контрур¬банізація в розвинених країнах і зміна поляризації в країнах, що розвиваються, пов'язані зі змінним характером потоків міграції.

Рурбанізація (від англ. rural - сільський та урбанізація) - про¬цес поширення міських форм і умов життя на сільську місцевість. Рурбанізація може супроводжуватися міграцією міського населення в сільські поселення, перенесенням у сільську місцевість форм гос¬подарської діяльності, характерних для міст, у тому числі промисло¬вості, сфери обслуговування та ін. Здійснюється, з одного боку, залу¬ченням сільських жителів до міської культури, а з іншого - з допо¬могою втягування сільських поселень провідними міськими центра¬ми у сферу своєї діяльності, перетворення сільської місцевості на функціональну складову виробничо-територіальних систем, що фор¬муються на базі великих міст.

Місто - населений пункт, віднесений згідно з законодавством держави до категорії міст і має, як правило, значну (порівняно з сільськими поселеннями) чисельність населення, зайнятого переважно у промисловості, торгівлі, сфері обслуговування, науці, культурі. Міста мають свою територію, обмежену так званою міською межею, зде¬більшого досить стійкою. Населення міст 1992 p. складало 43% всього населення світу. Великих міст, які мають більше 100 тис. жителів, у світі близько 2,4 тис., у тому числі понад 200 з них мають більше 1 млн.. жителів (в Україні - 5). Перші міста виникли в IV-III тис. до н. е. в Месопотамії, Єгипті, Сирії, Індії, Китаї в басейнах та побли¬зу великих рік. На території України міста відомі з І тис. до н. е. на узбережжі Чорного моря (античні міста - держави Північного При¬чорномор'я). Міста є надзвичайно складним соціальним організмом, економіко-географічним, архітектурним, інженерно-будівельним, куль¬турним комплексом. У них зосереджено адміністративно-політичні, промислові, транспортні, військові (міста-фортеці), культурні, наукові, рекреаційні (міста-курорти), релігійні (міста - релігійні центри, на¬приклад, Мекка) та інші функції. (Див. дод. ст. мал.).Світові міста - ті, функції яких мають планетарне значення. У них концентрується виробництво не стільки товарів, скільки інформації, яка поширюється в глобальному масштабі. Світовими містами є також транспортні вузли зі зручним географічним положенням, великі морські порти, значні міжнародні центри з рекреаційними функціями. Головні ознаки світових міст, окрім великої людності, - спеціалізація в галузі фінансово-управлінських операцій та діло¬вих послуг, інтенсивність різноманітних інтернаціональних зв'язків, концентрація штаб-квартир транснаціональних корпорацій, банків, юридичних фірм, рекламних агентств. Концепція світових міст, ви¬сунута Дж. Фрідманом і Уолффом у працях 1982 і 1986 pp., уві¬йшла до числа класичних. До світових міст можна віднести Лондон, Париж, Берлін, Нью-Йорк, Токіо, Сінгапур тощо. В Україні ознаки світових міст притаманні Києву, Харкову, Одесі та Львову.

Субурбанізація (від лат. sub - лід, біля та urbanus - міський) - процес зростання і розвитку приміської зони великих міст, унаслі¬док чого формуються міські агломерації. Характеризується вищими темпами збільшення кількості жителів приміських поселень і міст-супутників порівняно з містами - центрами агломерацій. Під впливом урбанізації формуються міські агломерації. Агломерація міська (від лат. agglomero - приєдную, накопичую, нагромаджую) - форма розселення, під якою слід розуміти терито¬ріальне утворення, що: виникає на базі великого міста (або кількох компактно розташо¬ваних міст - конурбація) і створює значну зону урбанізації, погли¬наючи суміжні населені пункти; вирізняється високим ступенем територіальної концентрації різноманітних виробництв, насамперед промисловості, інфраструктурних об'єктів, наукових навчальних закладів, а також значною чисельністю населення; справляє вирішальний перетворювальний вплив на навколишнє середовище, змінюючи економічну структуру території та соціальні аспекти життя населення; має високий рівень комплексності господарства і територіальну інтеграцію його елементів.