Динаміка населення земної кулі

2. Безпрецедентна за масштабами урбанізація та випереджувальні

темпи зростання міського населення супроводжуються одночасним

швидким збільшенням чисельності сільського населення в країнах,

що розвиваються (млрд. осіб): 1950 p. - 1,4; 1980 p. - 2,2 і, за

прогнозами ООН, - 2,8 у 2000 р.

3. Поряд із значним збільшенням зайнятості, особливо в промисловості, росте потреба в нових робочих місцях для працездатного

населення. До кінця 80-х pp. число безробітних, а також осіб, що не

знаходять постійного заробітку, в країнах, що розвиваються, перевищило 500 млн..

4. Попри значне збільшення частки письменного населення в світі - з 61% 1960 р. до 71% 1980 p. і, за прогнозом ЮНЕСКО, до

85% до кінця XX ст., кількість неписьменних на земній кулі

(більшість із них живе в країнах, що розвиваються) відповідно виросла з 700 млн. до 800 млн. душ і може досягнути 950 млн. у 2000 p.

Потенційна небезпека розвитку сучасної світової демографічної ситуації полягає в тому, що населення земної кулі, чисельність якого

до 2000 p. перевищить 6 млрд. осіб (а в 2025 p. - 8 млрд.), входить у

XXI ст. з 1 млрд. голодуючих, 1 млрд. неписьменних, 1 млрд. безробітних, 1,5 млрд. знедолених, які знаходяться за межею бідності.

Деякі західні демографи (Д.-Дж. Боуг, Д. Медоус, Я. Тінберген та

ін.) зводять проблеми народонаселення до демографічного вибуху і

єдиним засобом їх вирішення вважають досягнення нульового

приросту населення до 2000 p. або 2025-2050 pp. завдяки скороченню народжуваності в країнах, що розвиваються. Прихильники цієї

концепції твердять, що технологічними засобами контролю над народжуваністю можна регулювати демографічну ситуацію. На їхню

думку, країни, що розвиваються, здатні проводити ефективну демографічну політику, залишаючись порівняно відсталими в економічному, соціальному й культурному відношеннях. Із критикою концепції нульового приросту виступило чимало вчених (А. Сові, К. Кларк, П. Куусі, Дж. Саймон та ін.), які відзначають, що стабілізація чисельності світового населення, як одна з умов вирішення проблем народонаселення, являє собою природно-історичний процес: нульовий ріст населення є не причиною, а наслідком його поступового переходу до стаціонарного стану. При цьому країни, що розвиваються, можуть

здійснити перехід від демографічного вибуху до простого відтворен-

ня населення або його помірного зростання тільки в процесі одно-

часного економічного, соціального та культурного розвитку.