Динаміка населення земної кулі

За основними характеристиками агломерації бувають різні: ве¬ликі й малі, сформовані й такі, що перебувають у стадії формування, моно- і поліцентричні, міські, сільські, змішані тощо. В агломераціях, розміщених у розвинених країнах, чисельність населення збільшуєть¬ся незначними темпами або навіть потроху зменшується (Лондон, Париж, Осака, Токіо, Нью-Йорк та ін.). Агломерації країн, що розви¬ваються, продовжують швидкими темпами збільшувати населення.

Міграції населення.

Міграція населення (від лат. migratio - переселення) - пере¬міщення людей (мігрантів) через кордони тих чи інших територій зі зміною місця проживання назавжди або на більш чи менш трива¬лий період. Однією з основних ознак міграції населення є перети¬нання адміністративного кордону території (держави, області, насе¬леного пункту і т. д.). На цій основі вирізняють насамперед зовніш¬ню міграцію (еміграція та імміграція) і внутрішню міграцію. Зовніш¬ня міграція пов'язана з перетинанням державного кордону, її ще називають міжнародною міграцією населення та поділяють на між- та внутріконтинентальну. Внутрішня міграція - це переміщення з одного поселення до іншого. Ніякі переміщення в межах того само¬го населеного пункту не розглядаються як міграція населення. Роз¬різняють міграцію сільського населення і міського, міжміську мігра¬цію та міграцію в сільську місцевість - міграційні потоки «село - місто», «місто - місто», «місто - село», «село - село».

За способом реалізації міграцію населення поділяють на організовану міграцію, здійснювану з участю держави або громадських організацій та їхньою допомогою, і неорганізовану міграцію, що проводиться силами й за¬собами самих мігрантів.

Головні причини міграції населення - со¬ціально-економічні, політичні, воєнні, екологічні. Міграція населен¬ня зіграла велику роль у розвиткові людства. Значний вплив на походження багатьох народів Європи та Азії справило велике пере¬селення народів (масові міграції гунських, німецьких, слов'янських, аланських та інших племен переважно в IV-VII ст.). Великі географічні відкриття мали наслідком інтенсивні міграційні потоки зі Старого Світу до Америки. Значні міграційні потоки були спричи¬нені першою та другою світовими війнами, а нещодавно - розпадом СРСР. Нинішні переміщення людей мають насамперед соціально-економічні, політичні та релігійні причини. Набула поширення мігра¬ція спеціалістів до розвинених країн із менш розвинених («відплив інтелектів»). (Див. дод. ст. мал.).Міжнародна міграція робочої сили - це переміщення осіб най¬маної праці між національними господарствами, що виражає процес перерозподілу трудових ресурсів між ланками всесвітнього госпо¬дарства. Основні потоки робітників-мігрантів спрямовані до Захід¬ної Європи і США. В Західній Європі іноземних робітників і членів їхніх сімей - близько 14 млн. осіб, що становить від 5 до 25% усіх працюючих за наймом у розвинених західноєвропейських країнах. У Франції іноземці - це 80% усіх робітників¾будівельників, у Бельгії - 50% шахтарів, у ФРН - 40% робітників автомобільних заводів.

Біженці - вимушені мігранти, переселення яких було спричине¬не загрозою втратити життя чи здоров'я, зазнати обмежень у життє¬діяльності. До біженців відносять іноземних громадян чи осіб без громадянства, які стали жертвою переслідувань із причин расової, національної, конфесійної, соціальної належності або політичних переконань і вимушені покинути територію держави, громадянами якої вони є (або територію країни свого постійного проживання). Біженці можуть бути і всередині країни, коли відбувається грома¬дянська війна (воєнні конфлікти в республіках колишньої Югославії, чеченські події в Росії тощо). Розрізняють такі типи біженців: еко¬логічні (після техногенних і природних катастроф), воєнні (в разі воєнних конфліктів), релігійні (внаслідок конфліктів на релігійному ґрунті), національні - етнічні (за міжнаціональних конфліктів). Масові міграції біженців спостерігалися в роки другої світової війни та після неї, а також починаючи з 1970 p. в багатьох районах світу - на Середньому та Близькому Сході, в Індії, ряді районів Африки; в 1990-х pp. - в Югославії, Російській Федерації, Закавказзі, Молдові, Таджикистані та ін. Кількість біженців, за даними ООН, 1974 p. ста¬новила 1,8 млн.. душ (без палестинців), 1981 р. - 6,8 млн.. (крім того, палестинців - 1,9 млн..), 1993 p. - 18 млн..

Трудові ресурси та зайнятість населення.

До трудових ресурсів належить частина населення, що досягла працездатного віку, який у кожній країні визначається законодавче (в США, Росії, Україні ¾ 16-60 років, Канаді ¾ 15-66, в Мексиці і Португалії ¾ 12-65). У міжнародній статистиці працездатним вважається населення віком від 15 до 65 років.

У багатьох країнах, особливо тих, що розвиваються, пенсійний вік взагалі не визначено, оскільки немає пенсійного забезпечення. Частина трудових ресурсів, що безпосередньо залучена в суспільне виробництво, на даний час становить економічно активне населення. На нього припадає в світі майже 3/4 трудових ресурсів. Відмінність між економічно активним населенням і зайнятим у виробництві визначається як рівень безробіття. Цей показник змі¬нюється в часі і не однаковий у різних країнах. Він залежить від рівня розвитку країни, характеризує стан економіки та певною мірою рівень життя населення.