Економічне районування та територіальна структура н-г України
• профілюючі галузі (галузі спеціалізації району в масштабах країни), які включають до свого складу кілька галузей промисло¬вості і сільського господарства;
• галузі, які розвиваються як суміжні з галузями попередньої групи і забезпечують комбіновану переробку сировини, а також галузі, що обслуговують потреби галузей спеціалізації району (добування і збагачення сировини, виробництва напівфабрикатів, обладнання, ремонт обладнання, виробництво будівельних мате¬ріалів тощо);
• галузі, які забезпечують потреби населення району промис¬ловими і продовольчими товарами, необхідними матеріалами;
при виділенні економічного району повинно враховуватися економіко-географічне положення території і його вплив на спе¬ціалізацію та особливості розміщення продуктивних сил;
врахування при виділенні економічного району принципу економічного тяжіння, тобто необхідності включення в його межі основної територіальної частини або і всієї зони, формуючого впливу його головного регіонального центру;
до складу великих економічних районів повинні повністю включатися території адміністративних областей, країв, автоном¬них республік без порушення їх меж.
4. ІЄРАРХІЯ ЕКОНОМІЧНИХ РАЙОНІВ, ЇХ ОСНОВНІ ТИПИ
Наукова і практична необхідність диференційованого підходу до вивчення територіально-господарських відмінностей у межах країни обумовлює також потребу систематизації різних економіч¬них районів.
Науково обгрунтованим є об'єктивне існування двох типів економічних районів - галузевих і загальних або багатогалузе¬вих (інтегральних).Галузеве (спеціальне) економічне районування потрібне для вивчення особливостей розміщення і проблем розвитку окремих галузей виробництва. Цей тип економічних районів виникає під впливом закономірності територіальної концентрації підприємств окремої галузі народного господарства і пов'язаних з ними об¬слуговуючих виробництв, їх територіальна локалізація залежить в основному від наявності на певній території необхідних природ¬них передумов (грунтово-кліматичних і сировинних ресурсів), крупного споживача продукції, сприятливих транспортних зв'яз¬ків тощо.
Так, наприклад, у сільському господарстві виділяються райо¬ни виробництва технічних і зернових культур, виноградарства і садівництва, а в промисловості - райони вугільної, металургій¬ної, хімічної, легкої та інших галузей індустрії.
Галузеві економічні райони є складовою частиною загальних економічних районів. Галузеве районування посилює наукову об¬грунтованість визначення території загальних економічних районів.
Загальне (інтегральне) економічне районування базується на регіональних народногосподарських комплексах, в основі яких знаходяться територіально-виробничі комплекси різного ступеня сформованості або їх складові частини.
За цим районуванням виділяється три підтипи інтегральних економічних районів: великі (макрорайони), середні (мезорайони) і малі (мікрорайони).
Великі (інтегральні) економічні райони - це поділ території країни на найбільші територіальні частини, які об'єднують кілька адміністративних областей, або адміністративні області з авто¬номною республікою, або адміністративні краї з автономними областями. Головною метою визначення цих районів є виявлення і розмежування великих існуючих чи тих, які ще тільки формую¬ться, територіально-виробничих комплексів для визначення на¬прямів їх раціонального розвитку і більш ефективного використання їхнього ресурсного потенціалу. Ці райони використову¬ються для довгострокового прогнозування розвитку і розміщення продуктивних сил, формування загальнодержавних баз промис¬лового чи сільськогосподарського виробництва, які не можуть бути сформовані в межах тільки однієї адміністративної області.