Економічне районування та територіальна структура н-г України
Із сказаного вище можна зробити таке узагальнення: великі економічні райони - це територіальні спеціалізовані частини на¬родного господарства країни, взаємопов'язані між собою постій¬ним обміном виробленої в них продукції та іншими економічни¬ми відносинами. Економічний район - це форма територіальної організації народного господарства, що утворюється на основі суспільного територіального поділу праці, виникнення і форму¬вання районних територіальних виробничих комплексів.
Поглиблення територіального поділу праці, ускладнення те¬риторіальної структури народного господарства та посилення аг¬ропромислової інтеграції вимагають подальшої розробки теорії економічного районування. В післявоєнні роки значний вклад у вирішення цієї проблеми зробив М. М. Колосовський, який по¬глибив наукові основи економічного районування розкриттям сут¬ності територіально-виробничих комплексів (ТВК) як основи еко¬номічного району; через пізнання енерговиробничих циклів (ЕВЦ), що являють собою тісно пов'язані виробничо-технологічні про¬цеси від переробки сировини до випуску кінцевої продукції.
Концепція М. М. Колосовського, хоча і надала імпульсу по¬дальшій розробці теорії і методології економічного районування, мала і ряд суттєвих недоліків.
Основним недоліком вказаної концепції, на думку таких вче¬них, як П. М. Алампієв, Я. Г. Фейгін, Л. Я. Зіман, А. Є. Пробст, було поняття районного ТВК як виробничого комбінату. Його було звинувачено в технолого-виробничому ухилі, оскільки він не визна¬вав охоплення районним комплексом всієї сфери виробництва.
В результаті глибоких наукових розробок і дискусій визначи¬лись загальноприйнятні наукові основи економічного районування. Виходячи з позицій діалектичного підходу до розвитку і розміщення продуктивних сил і об'єктивності процесів формування економічних районів, науково визначені районоутворюючі фак¬тори, принципи і критерії виділення економічних районів та їх основні типи.
2. ОСНОВНІ РАЙОНОУТВОРЮЮЧІ ФАКТОРИНа формування економічних районів впливають різні факто¬ри: природні, економічні та історичні. Основними серед них є економічні.
Головним районоутворюючим фактором у кожній країні є су¬спільний територіальний поділ праці, який є результатом просто¬рового прояву дії загального економічного закону суспільного поділу праці.
Територіальний поділ праці проявляється у господарській спе¬ціалізації окремих частин території країни на різних видах вироб¬ничої діяльності відповідно до їх природних умов і наявних тру¬дових та інших ресурсів. Його розвиток відкриває шлях до мак¬симального, найбільш ефективного використання сприятливих для виробництва умов кожної території, вигідного географічного положення, значних запасів мінеральних (особливо паливних і енер¬гетичних) ресурсів, комбінування виробництв, що їх використо¬вують, а також використання навичок та виробничого досвіду на¬селення, які здобуті ним протягом певного історичного періоду.
Другим важливим районоутворюючим фактором, який є похід¬ним від територіального поділу праці, є територіальні виробничі комплекси (ТВК). Територіальний поділ праці веде до формуван¬ня галузей спеціалізації окремих територій, які, в свою чергу, обумовлюють склад галузей, що їх обслуговують і доповнюють. Це приводить до виникнення ТВК.
Як складові частини до ТВК входять елементарні техніко-економічні комплекси (первинні ланки енерговиробничих циклів). В основі цих комплексів знаходяться стійкі сполучення взаємопов'я¬заних підприємств різних галузей, їх зв'язки визначені техноло¬гією і економікою виробництва. Прикладом таких елементарних комплексів можуть бути молокозаводи, розташовані в сільській місцевості, та цукрові заводи з їх сировинними зонами і взаємо¬пов'язаним з ними тваринництвом, яке використовує відходи цих виробництв. Елементарні комплекси є в різних галузях про¬мисловості.
Сукупність однорідних або тісно зв'язаних між собою різних елементарних техніко-економічних комплексів, розташованих на компактній території, утворює територіально-виробничий комп¬лекс, який охоплює значну частину економічного району. В ме¬жах одного великого економічного району може бути один або декілька тісно пов'язаних ТВК.
До основних районоутворюючих факторів належать також і найбільші міста країни - великі регіональні і індустріальні цен¬три із зонами економічного тяжіння до них периферійних тери¬торій. Кожне місто як економічний центр впливає на навколиш¬ню тяжіючу до нього місцевість, а найбільше місто об'єднує своєю зоною районоформуючого впливу всі менші міста. Так забезпе¬чується зв'язок ядра і периферії економічного району.