Економічне районування та територіальна структура н-г України

Економічне районування та територіальна структура н-г України

Зміст

1. Сутність економічного району та об'єктивний харак¬тер його формування.

2. Основні районоутворюючі фактори.

3. Принципи і критерії виділення великих економічних ра¬йонів.

4. Ієрархія економічних районів, їх основні типи.

5. Мережа економічних районів України.

6. Фактичне значення економічного районування.

1. СУТНІСТЬ ЕКОНОМІЧНОГО РАЙОНУ

ТА ОБ'ЄКТИВНИЙ ХАРАКТЕР ЙОГО ФОРМУВАННЯ

Основою формування економічних районів є тери¬торіальний поділ праці, що зумовлює виробничу спеці¬алізацію окремих територій і розвиток міжрайонної коо¬перації. Об'єктивними умовами виділення і розвитку економічних районів виступають наявні природні ресур¬си, особливості економіко-географічного положення те¬риторії, чисельність населення, виробничий потенціал, рівень господарського освоєння території. Сам процес економічного районування являє собою доцільний, на¬уково обгрунтований поділ країни на економічні райони.

Деякі вчені західних країн при визначенні сутності економічних районів віддають перевагу природному фактору - однорідності природи. Інші вчені вважають, що природний фактор - дуже важливий для форму¬вання економічних районів, але він не є вирішальним. Однорідні за природними умовами райони можуть спів¬падати і не співпадати з економічними районами.

В реальній дійсності формування економічних ра¬йонів пов'язано із способом виробництва, рівнем роз¬витку і особливостями розміщення продуктивних сил. У докапіталістичних формаціях, коли територіальний поділ праці ще не набув свого розвитку, не було і об'єк¬тивних умов для формування економічних районів. Виникнення і формування їх відбулося в умовах розвинутого товар¬ного виробництва і подальшого розвитку суспільного територі¬ального поділу праці.

Значного розвитку набула теорія і методологія економічного районування у постсоціалістичних країнах, насамперед в працях учених колишнього Радянського Союзу, що було зумовлено роз¬витком планової господарської системи.

Основний вклад у розробку наукових основ економічного ра¬йонування внесли такі радянські економіко-географи і економіс¬ти, як М. М. Баранський, М. М. Колосовський, П. М. Алампієв, Я. Г. Фейгін, Л. Я. Зіман та ін.

У розробці проблеми економічного районування колишнього Радянського Союзу особлива увага приділялась визначенню сут¬ності поняття економічного району. Серед цілого ряду визначень найбільш вдалим є трактування П. М. Алампієва.

За визначенням П. М. Алампієва, економічний район - це географічно цілісна територіальна частина народного господар¬ства країни, яка має свою виробничу спеціалізацію, міцні внутріш¬ні економічні зв'язки і нерозривно зв'язана з іншими частинами суспільним територіальним поділом праці. Є й інші визначення поняття економічного району. Спільними для них є такі ознаки: територіальна цілісність, спеціалізоване господарство, його комп¬лексність, тісні внутрірайонні і міжрайонні економічні зв'язки, особливість економіко-географічного положення.