Шпора з дисципліни "Розміщення продуктивних сил"-2

4. Критерії РПС

Критерії – це інтегральні показники, орієнтири практичної спрямованості (природо-географічні, демогр, техніко-технологічні, соц, еколог), якими керуються відповідні органи госп управління

Основними критеріями раціонального РПС є екологічні і соціальні

Екологічні – збереження просторової цілісгості природних систем приїх використанні, використання природо- та ресурсозберігаючих, маловідходних технологій, вир-во еколог. чистої продукції. Основна мета сказаного у збереженні природита підпорядку-вання ек-ки під вимоги охорони навкол середовища

Соціальні критерії – врахування потреб та інтересів населення при плануванні ек-ного укладу тієї чи іншої території.

5. Вплив глобалізації та регіоналізації економіки на РПС

Сучасний стан розвитку ек характеризується наявністю двох прцесів – регіоналізації та глобалізації.

Глобалізаціяпоявляється завдяки ринку, який стирає межі між країнами. цей процас стимулює зосередженнявисокотехнологічного виробництва в найрозвинутіших країнах, що дає їм змогу розвиватися ще швидще, тим самим збільшуючи розрив з відставшими країнами. А видобувні галузі, вир-во проміжної сировини, галузі, що забруднюють навколишнє середовище та ресурсомістка пром зосередж в слаборозвинутих країнах. Це призводить до посилення ек залежності нац господарств від загальносвітової коньюктури. Тому фрмуються міжнар об’єднання держав для захисту власних інтересів, в тому числі для захисту ек-к своїх країн від негативних наслідків світової кризи.

А регіоналізація (особливо у межах нац госп комплексів) розвивається завдяки децентралізації господа-рювання як типу управління ек відносинами. В нац межах регіоналізація виражається в зростанні самоуправління розвитком рег ек-ки (регіони безпосередньо реалізують соц-ек політику держави) На нац рівні регіоналзація прявляється у формуванні міжнародних галузевих чи комплексних інтеграцій (ОПЕК, СІПЕК....)

6. Основні принципи РПС їх суть та значення

Принципи – стисло викладенні науково обгрунтовані положення чи правила господарювання, якими мають керуватися суб’єкти ек діяльності. Часто відображають еконм. за¬кон-сті, але не замінюють їх, вони більш корткочасні, мають суб’єкт-й хар-р і можуть змін-ся в процесі розвитку сус-ва на короткому етапі. Принципи мо¬жуть змін-ся протягом коротких відрізків часу в за¬лежності від цлей і завдань сусп. розвитку.

Осн. принципи:

1) Більш рівно-не розміщ-я вир-ва по території країни з метою рац. викор-ня ек-х і прир ре¬сурсів всіх регіонів країни в залежності від наявності в межах цих регіонів передумов для РПС;

2) Почергове освоення найбільш ефективних природних ресурсів регіонів;

3) Поглиблення ТПП на основі рац. спеціалізації і комплексного розвитку гос-ва економ. регіонів, ви¬рівнювання рівня їх економ. розвитку;

4) Розміщ-ня вир-ва з урах. участі країни в світовому ТПП і викор-ня переваг міжн. ПП

5) Розміщ-ня вир-ва продукції ВПК з урах стра¬тег. полож. терит і обороних потреб країни;

6) Урах приросту загальнодерж, а не відомчих організацій при розміщ. особливо екологічно бруд¬ного вир-ва;