Шпора з дисципліни "Розміщення продуктивних сил"-2

4) Техніко-еономічні розрахунки застосов на прое¬ктній стадії обгрунтув розміщ під-в і територ розви¬тку вир-ва. Порівняльну ефективність різних варіан¬тів районного розміщення під-в і комплексів визна¬чають на основі розрахунку поточних (собівартості) і порівняння одноразових (капітальних) витрат. При виборі місць розміщення враховуються показнки ма¬теріало-, енерго-, фондо- та трудомісткості продук¬ції. Особливу роль відіграють показники водомістко¬сті й транспортабельності продукції.

5) При визначенні ефективності функціонування гос-ва під-ва використовують систму вартісних показ¬ників: валову та товарну продукцію, чисельність працівників, продуктивність праці, вартість онсовних виробничих фондів, матеріальні витрати та капітльні вкладення.

6) Аналіз теритріальної організації вир-ва передба¬чає використання економіко-статистичних мето¬дів. З-поміж них найпоширенішими є обчислення ін¬дексів і середніх величин, кореляційний аналіз, гру¬пування та графоаналітичний метод.

7) Порівняльний спосіб вивчення економічних і економіко-географічних явищ, їх конкретизція та ге¬нералізація.

8) Картографічний метод. Економічне картування є наочним і конкретним інструментом при дослідженні території, аналізі особливостей розміщення і взає¬мозв’язку предметів та явищ. Особливе значення має вимірювання економічних відстаней ( за ізоліні¬ями тарифів на первезення пасажирів і вантажів), густоти населення.9) Економіко-математичних методів. формалізо¬ваний опис екон явищ і процесів у вигляді відповід¬них моделей – ситем математичних рівнянь. Найча¬стіше використовують 2 види економ.- математ. мо¬делей: балансові та оптимізаційні. Балансові моделі будуються у вигляді систем шахових таблиць, до них належать баланси витрат і випуску продукції, капітальних вкладень, трудових витрат і природних ресурсів. Дуже широко використовуються на прак¬тиці міжгалузеві і міжрайонні баланси вир-ва й роз¬поділу прод-їю Оптимізаційні моделі є вищою фор¬мою техніко- економ. розрахунків. Їх основне при-значення- вибір оптимального варінту розміщення не тфльки під-в та галузей, а й ТВК. В оптимізацій¬них моделях умови задач і розв’зок їх можутть бути подані в табличній( матричній) або графічній (мере¬жній) формі.

17. Демографічний і трудоаий потенціал регіональної ек-ки та їх вплив на розвиток і РПС

Населення – основа розвитку та розміщ. прод. сил.

Населення не лише виробник мат. благ та послуг але й їх споживач. Тому слід врахов і осіб у працездатному віці, і осіб похилого віку, і дітей. Насел у формує споживчий ринок і ринок праці. Демографічні фактори розвитку та РПС можна поділити на таі блоки:

1)Чисельність населення країнни (регіону), його динаміка, характер відтворення;

2)Розміщення населення на території, щільність населення, форми розселення, міграції;

3)Статевовікова структкра населення, чисельністть і динаміка трудових ресурсів, рівень їхньої кваліфікації;

4)Структура зайнятості населення;

5)Національний склад населення;

6)Демографічна політика держави.

Чисельність населення регіону необхідне для визнач забезпеченості труд. ресурсами, обсягу вир-ва товарів нар. спожив, обсягу коштів на соц забезпеч, розмірів буд-ва житла, шкіл, лікарень тощо.

З розвитком наук-техн прогресу роль труд. фактора збільш. Вплив трудового фактора визнчається обсягом витрат праці на вир-во одиниці продукції. Працемісткість визнач через розрахунок маси продукції, яка припадає на одного вир-ка. Найбільш працемісткими галузями є: електроніка, приладобудування, оптико-механічне, інструментальне вир-во, автомобілебудування, верстатобудування, швацька, бавовоняна, шовкова, взуттєва прим-ті. Працемісткі види вир-ва розміщуються у містах, які мають вільні труд. ресурси. Працеміскі види с/г розміщ у регіонах з високою щільністю сільского насел.