Аграрна політика України на шляху інтеграції у світове середовище

Бюджетні чинники. В цьому підрозділі аналізуються окремі позитивні й негативні аспекти бюджетної політики, які нині визначають механізм регулювання сільськогосподарського виробництва. Протягом останніх років у даному напрямі вжито комплекс заходів, головними з яких є такі.

З 2001 року в законодавчому порядку встановлюються гарантовані обсяги бюджетних асигнувань, що виділяються АПК, у розмірі не менше 5% загальних видатків. Гарантується також спрямування всіх сум ПДВ від переробних підприємств за реалізовані молоко та молочну продукцію, м’ясо та м’ясопродукти виключно на виплати дотацій за продані переробним підприємствам м’ясо і молоко.

Державним бюджетом на 2001рік передбачалося виділити на потреби сільського господарства 2,39 млрд. грн. (табл. 1.2). Хоча субсидування може сприйматися як відхід від ринкових принципів регулювання, проте його існування на нинішньому етапі розвитку українського АПК можна виправдати принаймні двома обставинами. По–перше, практика інтенсивного субсидування аграрного виробництва є досить поширеною у світі. По–друге, субсидування – це своєрідний механізм компенсації українському аграрному сектору тих величезних втрат, яких було завдано протягом багатьох років внаслідок диспаритету цін на промислову та сільськогосподарську продукцію – без такої компенсації розвиток цивілізованих ринкових відносин в АПК України нереальний.

1.2. Видатки Державного бюджету України на 2001 – 2003 рр., виділені на потреби АПКПривертає увагу обмеженість фінансової бази для розвитку інфраструктури села: у Державному бюджеті на 2001–2003 роки цільове фінансування відповідних витрат не передбачено. Кошти, що виділяються з бюджету на розвиток інфраструктури села (автомобільні дороги, засоби зв’язку, газифікація тощо) через профільні міністерства та відомства, як правило, не виокремлюються із загальних видатків на розвиток інфраструктури в Україні у цілому.

1.2. Видатки Державного бюджету України на 2001 – 2003 рр., виділені на потреби АПК (продовження)

Вкрай обмежене фінансування соціальної сфери села — закладів охорони здоров’я, культури, сприяння розвитку житлового будівництва тощо. На зазначені цілі в Державному бюджеті на 2003 рік заплановано лише 1,1% загального обсягу видатків на потреби АПК.

Загалом, на законодавчому рівні передбачено певні гарантії державної підтримки АПК. Однак реальні обсяги бюджетного фінансування не відповідають потребам напівзруйнованого аграрного сектора. Серед інших статей видатків на потреби АПК викликають занепокоєння дуже обмежені кошти на розвиток соціальної сфери села.

Податкові чинники. Протягом останніх років податкова політика щодо АПК помітно змінилася на краще: спрощено систему оподаткування; значно зменшено податковий тиск на сільгоспвиробників.

Запровадження єдиного фіксованого сільськогосподарського податку не тільки спростило систему оподаткування, але й зменшило загальне податкове навантаження на сільгоспвиробників – на 1,4 млрд. грн. у річному обчисленні, тобто практично в два рази. Нині рівень податків у сільському господарстві стосовно виручки сільгоспвиробників становить 7%, тоді як у промисловості – в 4–5 разів більше. Сільськогосподарські товаровиробники користуються пільгами зі сплати ПДВ, зокрема оподаткування за нульовою ставкою операцій із продажу переробним підприємствам молока та худоби.

Рівень сплати фіксованого податку досить високий. Так, станом на 1 січня 2003 року підприємствами зони Лісостепу було сплачено 87,8% нарахованої суми фіксованого податку за 2002 рік, при цьому підприємства Полтавської області розрахувалися перед бюджетом на 100%, Сумської – на 96,5, Чернівецької – на 92%. Найнижчий рівень сплати фіксованого податку характерний для Хмельницької (77,8%) і Тернопільської (78,6%) областей.

В Україні запроваджено мораторій на внесення до чинної системи оподаткування змін, спрямованих на підвищення податкового навантаження на сільгоспвиробників. Більше того, згідно із Законом “Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001–2004 рр.” визначено режим пільгового оподаткування, який, крім названих вище, включає наступні пільги: а) звільнення від оподаткування фінансування наукових розробок для сільськогосподарського виробництва за умови їх впровадження; б) звільнення від ввізного мита та ПДВ комплектуючих виробів і запчастин для сільськогосподарської техніки; в) звільнення від мита та інших податків при імпорті комплектуючих виробів та запчастин для сільськогосподарської техніки, засобів захисту рослин і тварин, що не виробляються в Україні, при сезонному ввезенні дизельного палива.