Системи заходів захисту ґрунтів від ерозії лісівничими методами

Насадження на укосах (схилах) ярів створюють із метою їх закріплення та господарського освоєння цих малопродуктивних земель. Лісові породи висаджують на підготовлених площадках-терасках, у ямках, шурфах тощо.

Лісові породи: головні — вільха сіра, осика, береза, акація біла, в’яз вузьколистий, сосна; супутні — клен гостролистий і польовий, липа дрібнолиста, груша, яблуня; чагарники — коренепаросткові (маслина, шипшина, обліпиха, терен); клен татарський, ліщина, смородина золотиста. При підборі порід враховують кліматичні та ґрунтові умови.

Приклади схем змішування. На площадці-терасці (розмір: ширина — 0,5, довжина — 2–2,5 м) розміщують п’ять рослин: по краях — чагарник (Ч), в середині — три деревні породи (головна Г чи супутня С). Варіант (В)–1: ряди площадок (2Ч+3Г) чергуються з рядами площадок (2Ч+ЗС). В–2: на всіх площадках — 2Ч+3Г. При використанні ямок (або площадок) розміром 0,5 на 0,5м: 1) В–3: 1-й ряд ямок (площадок) — Г+Ч, 2-й — С+Ч і т.д.; 2) В–4: у кожному ряду — Г+Ч (на кожній площадці (в ямці) — одна рослина). Для кожного конкретного насадження вибирають, як правило, 2–3 лісові породи (головна, супутня, чагарник, який вводять обов’язково). Залежно від довжини площадки (0,5–2,5м) на ній розміщують від однієї до п’яти рослин.

Заліснення дна яру здійснюють із метою припинення його росту вглибину і кольматажу твердого стоку. Умова застосування: на стадії затухання яру або раніше (якщо використовують загати, водозатримні вали тощо).

Лісові породи: 1) у вологих умовах — верба ламка (кілками заввишки 1–1,5 м із 3–5-річних пагонів; розміщення: 1(2) м на 2(3)м), тополя (пагонами, живцями), вільха чорна (при проточній воді); чагарникова лоза; 2) в сухих — дуб, сосна, береза, в’яз, акація біла, гледичія; супутні породи, чагарники. На багатих ґрунтах широке дно балки (яру) використовують під сади, ягідники, кошикові плантації (із садінням лози).

Види заліснення: кулісами (палісадами) і суцільне. Куліси поєднують із сіножатями. Ряди культур — упоперек дна (водостоку). Приклади схем змішування на вологих ґрунтах. Варіант (В)–1: суцільне заліснення — плантація кошикової лози (з розміщенням рослин 1(2) м на (0,3–0,5) м. В–2: те ж саме — куліси через 10–20 (50) м. В–3: кулісами: перша — 10-15 рядів лози, — друга — 3–5(10) рядів тополі (верби) і т.д. В–4: кулісами — ті ж самі куліси (В–3), розділені залуженими смугами завширшки 10–20 (50) м. У сухих умовах створюють звичайні захисні лісонасадження за деревно-чагарниковим (або комбінованим) типом культур, міжряддя — 2,5–3 м, в ряду — 0,75–1 м. Наприклад, 1-й ряд — чагарник плюс супутня; 2-й — головна порода і т.д.

Конус виносу заліснюють за умови припинення росту яру. Багаті ґрунти використовують під сільськогосподарські культури (городні, технічні), сади, виноградники, плантації кошикової лози; в степу — під тутові (шовковиця плюс скумпія). Якщо рівень ґрунтових вод більше 3–5 м — дубові чи соснові насадження (що залежить від гранулометричного складу ґрунту). На вологих бідних ґрунтах — тополя, верба, лоза.

Створення масивних насаджень на еродованих схилах яружно-балкової системи характеризується складними і різноманітними умовами, що визначає в свою чергу складність робіт і підбір лісових порід (дуб, сосна, береза, акація біла, в’яз, гледичія; супутні; чагарники).Схеми змішування визначаються видами підготовки ґрунту: смуги (різної ширини), тераси (наорані, ступінчасті), площадки тощо. Названі елементи (способи основної підготовки ґрунту) створюють певні ряди.

Приклади схем змішування. Варіант (В)–1: 1-й ряд — супутня (С) плюс чагарник (Ч), 2-й — головна (Г) і т.д. В–2: 1-й ряд — Ч, 2-й — Г і т.д. В–3: ряди головної та супутньої розділяють рядами чагарнику. В–4: в кожному ряду — Г+Ч. В–5: 1-й ряд — С+Ч, 2-й — Г+Ч і т.д. На ступінчастих терасах створюють дубові чи соснові насадження або горіхові плантації (сади, виноградники). При ширині (В) тераси 2,5–3 м — один ряд лісових культур; при В=5 м — два ряди (з них один (крайній від схилу) може бути супутня (С) порода або С+Ч, 2-й ряд — головна) . Берма і насипний укіс відводять під чагарники (площадками).

Водоохоронні лісонасадження. Лісомеліорація малих річок. До водоохоронних відносяться захисні насадження навколо водойм (озера, водосховища, ставки) і вздовж річок. Насадження вздовж річок включають: прируслові, призаплавні та надбрівкові лісосмуги, масивні на схилах берегів та мулофільтри, а також масивні насадження у верхів’ях річок. Ширина лісосмуг навколо водойм і вздовж річок — 9–20 (30) м. Вона може бути збільшена до 30–50 м у таких випадках: затоплення і замулення заплавних земель, значне надходження твердого стоку з прилеглої території, інтенсивного розвитку ерозійних процесів даної території; інтенсивної берегової абразії й берегообрушення. На вибір ширини лісосмуг впливають також довжина рік та їхнє місцеположення. При довжині річок до 75 км ширина смуг — 10–15 м, до 200 км — 15–25, понад 200 км — 25–30 м. Чим вище над рівнем моря вони протікають, тим більша їхня ширина. Місцеположення рік буває: ріки низин, ріки підвищень і ріки Донецького кряжа, Подільського плато та передгір’я.