Системи заходів захисту ґрунтів від ерозії лісівничими методами

8) розширення лісосмуги по дну улоговини (лощини), тобто збільшення площі робочої ділянки насадження, яка приймає стік. Стоковідвідні нахилені ділянки лісосмуги на підвищеннях, які не беруть участі в прийманні стоку, можуть мати меншу ширину.

9) прогин лісосмуги проти схилу вверх; при цьому розширяється фронт надходження стоку в насадження.

Прияружні та прибалкові лісосмуги (ПрЛС). Головна роль ПрЛС — боротьба з яружною (вертикальною, лінійною) ерозією, поліпшення мікрокліматичних і гідрологічних умов прилеглої території.

Умова застосування: 1) коли не зарегульований концентрований поверхневий стік на водозбірній площі яру (балки) за допомогою агротехнічних заходів (водозатримні заходи обробітку ґрунту тощо), стокорегулювальних лісосмуг і валів-терас; 2) ПрЛС створюють у комплексі з гідроспорудами (водозатримні, водовідвідні вали, вали-канави, споруджені, як правило, по верхньому узліссі). ПрЛС розміщуються навколо ярів (балок) на віддалі 3–5 м від їхніх брівок, а у вершині яру (балки) — 5–7 м.

Конструкція лісосмуг — щільна, тип культур — деревно-чагарниковий. Їх створюють завширшки 12,5–21м, рядів — 5–8. Лісові породи підбирають з урахуванням зони, ґрунтових умов та еродованості схилів. На незмитих, слабо- і середньозмитих суглинкових ґрунтах у відповідних умовах перевагу віддають дубу; в крайніх рядах від брівки яру (балки) — коренепаростковим (акація біла, чагарники — терен, маслина, обліпиха, шипшина). Верхнє (польове) узлісся і середні ряди формують так, як стокорегулювальні лісосмуги.

Приклади схем змішування (варіанти):

•вісім рядів: 1-й ряд (верхній, польовий) — чагарник (можна і коренепаростковий); 2-й і 4-й — чагарник плюс супутня (у тому числі плодова); 3-й,5–6-й — головна порода (дуб; на сильноеродованих — береза (акація біла, гледичія, в’яз, сосна) плюс супутня); 7-й — акація біла плюс чагарник (коренепаростковий); 8-й ряд — чагарник (коренепаростковий);

•семирядна лісосмуга — зменшення за рахунок 5-го ряду (головна порода);

•шестирядна — за рахунок виключення 4–5-го рядів;

•п’ятирядна — те ж саме 4–5 і 8-го рядів.

Особливості агротехніки створення ПрЛС визначаються певними умовами (сухість схилів, їхня еродованість, ґрунти, зона). Основна підготовка ґрунту: за системою зябу; 1–2-річний чорний пар; глибина оранки — 35–50 (60) см, часткова (під ряди смугами 1-2 м); хімічна меліорація (вапнування кислих ґрунтів, гіпсування засолених); тривалість догляду — 4-6 років; водозатримні прийоми обробітку ґрунту — щілювання, переривчасте боронування, глибоке розпушування, лункування, обвалування.Яружно-балкові лісонасадження. Види яружно-балкових лісомеліоративних насаджень: кольматуючі (мулофільтри) по дну гідрографічної мережі (водопідвідним тальвегам); по морфологічних елементах ярів: на укосах, по дну і на конусі виносу яру (балки); масивні на еродованих схилах (їхню характеристику див. нижче). Їх розміщуються по названих елементах водозбірної площі; призначення — протиерозійне (боротьба із змивом і розмивом), гідрологічне та загальне екологічне. Усі насадження створюють за комбінованим (змішаним), деревно-чагарниковим або чагарниковим (мулофільтри) типами культур; тобто обов’язкова участь чагарнику (25–30%).

Кольматуючі насадження (мулофільтри). Ширина насаджень визначається рівнем паводка (ширина водостоку при максимальному рівні). Довжина (в напрямку стоку, вздовж дна гідрографічної мережі): по головному тальвегу — не менше 50 м, по другорядних — 20–50 м. На сіножатях (наприклад по дну балок) куліси насадження завширшки 20–50 м чергуються із сіножатними угіддями такої ж ширини або в 2–3 рази більшою (100–200 м). Призначення — кольматаж (випадання) твердого стоку, переведення поверхневого стоку у внутрішньоґрунтовий, захист і підвищення продуктивності сіножатей.

Для створення насаджень використовують чагарникову лозу — тритичинкова, російська, шелюга червона, шерстисто-пагонкова; в сухих умовах — каспійська і пурпурна. Мулофільтри можна створювати як ягідники, наприклад, насадження з малини, смородини тощо). Ряди розміщують впоперек (перпендикулярно) водостоку, віддаль між рядами — 0,7 –1(1,5) м, а між лозою в ряду — 0,3–0,5 м.