Системи заходів захисту ґрунтів від ерозії лісівничими методами

Конструкція СЛС залежить від їхнього призначення — зарегулювання і переведення поверхневого стоку у внутрішньо ґрунтовий, снігорозподіл — ажурна або щільна. Тип культур — комбінований (змішаний) чи деревно-чагарниковий (участь чагарнику — 25–50%). На ділянках, де лісосмуга перетинає улоговину, можна рекомендувати чагарникову кулісу. В цих місцях лісосмугу підсилюють гідроспорудами.

Лісові породи для створення СЛС — такі ж самі, як і для полезахисних лісосмуг; враховують зону та еродованість схилів. Приклади схем змішування (рядів — 4–6, ширина 10–15 м; інші розміри аналогічні ПЛС).

Варіанти:

•шість рядів: 1-й (верхній) — чагарник (варіант: чагарник плюс супутня (у тому числі плодова) порода); 2-й і 4-й — чагарник плюс супутня (у тому числі плодова); 3-й і 5-й — головна порода (дуб; на еродованих ґрунтах — береза (акація біла, в’яз, гледичія) плюс супутня); 6-й ряд (нижній) — супутня (у тому числі плодова);

•п’ять рядів (зменшення за рахунок 4-го ряду: всі ряди, крім нижнього, формують аналогічно 6-рядній смузі; нижній (5-й) ряд — супутня (у тому числі плодова) плюс чагарник;

•чотири ряди: крайні ряди (1-й і 4-й) — супутня (у тому числі плодова) плюс чагарник (варіант: нижній ряд — без чагарнику); середні ряди (2 і 3-й) — головна порода плюс чагарник.Особливості агротехніки створення СЛС. Те ж саме, що й для ПЛС, але необхідно зазначити: 1) на схилах орють на глибину гумусового горизонту з ґрунтопоглибленням до 35 см, а при плантажній оранці (чорний пар) — 50–60 см; 2) на схилах крутістю понад 60 підготовка ґрунту під ряди — смугами завширшки 1–1,5 м; 3) застосовують спеціальні водозатримувальні прийоми обробітку ґрунту (по зябу, пару; в міжряддях — після висадки насаджень) — щілювання, переривчасте боронування, глибоке розпушування, лункування.

Протиерозійне значення СЛС. Про загальне протиерозійне значення СЛС було сказано вище. Зарегулювання поверхневого стоку, його переведення у внутрішньоґрунтовий зумовлює зменшення ерозії. Бодров В.О. (1961) вказує, що для районів із холодною зимою ширина водовбирних лісосмуг повинна бути 50–60 м, а мінімальна — 20 м (на півдні). Отже, рекомендована діючими інструкціями ширина СЛС до 15 м не забезпечує зарегулювання поверхневого стоку, тому їх необхідно використовувати в комплексі з агротехнічними заходами, а також підсилювати протиерозійними гідроспорудами.

Способи підвищення протиерозійної ефективності СЛС:

1.горизонтальні вали-тераси;

2.похилі вали-тераси різних типів;

3.водовбирні вали-канави;

Характеристика названих гідроспоруд наведена в підрозділі 4.8.4.

4) плетені загати (тини) під укриттям лісосмуг по улоговинах (Івонін І.М., 1979). Ряди (через один) переплітають хворостом до висоти 0,5–1 м; основу тинів підсипають ґрунтом. Каламутність поверхневого стоку при його проходженні через загату і лісосмугу зменшується в сім разів, а коефіцієнт стоку — у 3–4 рази. Ефективність підсиленої СЛС зростає в 2–3 рази;

5) канави з валами (Дяков В.Н., 1979), розміщені між нижніми рядами або по нижньому узліссі. Використовують екскаватор ЄО–2621. Копають траншею завглибшки 1,3 і завширшки 0,6 м, ґрунт укладають по нижньому краю траншеї, утворюючи вал заввишки 0,4–0,6 м; через 20–25 м залишають перемички. Траншея з валом затримує сток 31 мм, а разом із лісосмугою — 43 мм.

6) обвалування по нижньому узліссі лісосмуги (Дяков В.Н.,1979). Вали мають висоту 0,4 м; розміщують їх по горизонталях.

7) фітомеліоративні заходи по дну улоговин і лощин (чагарникові ділянки СЛС, залуження водостоків, чагарникові куліси).