Системи заходів захисту ґрунтів від ерозії лісівничими методами

1.зменшують швидкість вітру (загальна дальність впливу — 50–100 висот (Н); ефективна (агрономічно цінна) — 25–30 Н, де швидкість вітру знижується на 30–50%); у названій зоні (0–25(30)Н) відносна вологість повітря при суховіях підвищується на 2–3 (5)%, а температура знижується на 2–30С;

2.зменшують випаровуваність на 20–25%;

3.знижують транспірацію, а її продуктивність підвищують на 10%;

4.затримуються сніг на полях (у системі лісосмуг — весь); снігорозподільчі властивості лісосмуг поліпшуються за їхніми конструкціями — щільна, ажурна, продувна;

5.додаткова зволоженість ґрунту (запаси продуктивної вологи) зростає на 30–50 мм;

6.захищають ґрунти і сільськогосподарські культури при пилових бурях;

7.поліпшують властивості та родючість ґрунту; під тривалим впливом лісосмуг (25–30 років і більше) генезис ґрунтів поліпшується на один клас (умовно);8.приріст урожаю сільськогосподарських культур на полях, захищених лісосмугами (в зоні до 25(30)Н ) зростає на 10–20(30)%; зернових — на 3–5 ц/га.

Усі захисні властивості лісосмуг і біологічна стійкість насаджень залежать від їхньої конструкції.

Лісосмуги розміщують у рівнинних умовах і на слабопологих схилах крутістю 1,5–20. Поздовжні лісосмуги — перпендикулярно до основного напрямку шкідливих вітрів (заметільні, суховії та які спричиняють пилові бурі); допускається відхилення ?300. Основні (поздовжні) лісосмуги розміщують на віддалі не більш як 25–30 їхніх висот Н (проектний вік — 25–30 років). Віддаль між цими лісосмугами (це ширина поля) на суглинкових ґрунтах не повинна перевищувати 600 м, на піщаних і супіщаних має бути 300–400 м. Віддаль між поперечними лісосмугами (довжина поля) на суглинках — до 2000 м, а на піщаних і супіщаних ґрунтах — 1000 м. Окружні лісосмуги розміщують із південного і східного боків землекористування. В умовах Лісостепу найефективніша продувна конструкція. Тому її необхідно створювати за деревно-тіньовим типом лісових культур.

Основні лісові породи (залежно від зони враховують їхні біологічні особливості й вимоги до грунтово-кліматичних умов): головні — дуб звичайний і червоний, береза повисла, сосна звичайна, модрина сибірська та європейська, ялина європейська, тополя бальзамічна, дельтолиста (канадська), Сімона (Китайська), пірамідальна і Боллє, горіх грецький та чорний; супутні (допоміжні) — липа дрібнолиста, клен гостролистий і польовий, груша звичайна, яблуня лісова, шовковиця біла, абрикос.

Схеми змішування лісосмуг (приклади). Кількість рядів — 3–5; величина міжряддя — 2,5 м; віддаль у ряду: між посівними місцями (дуб, жолуді) — 0,5–1 м, посадковими — 0,75–1(2) м; ширина смуг — 7,5–12,5 м. У лісосмугах залежно від зони необхідно широко практикувати довговічні породи (дуб), швидкорослі (береза, модрина, гледичія), плодові лісові породи (горіх, яблуня, груша, абрикос), супутні.

Приклади схем змішування. Лісостеп; суглинки; варіанти: 1) 4–5-рядні лісосмуги: середні ряди — дуб, крайні — супутня порода (в чергуванні з плодовою); 2) 3–5-рядні: у кожному ряду — швидкоросла (береза, модрина) плюс супутня (клен, липа); 3) 5-рядні: 1-й і 5-й ряди — береза, 2-й і 4-й — дуб, 3-й — липа; 4) 3-рядні: крайні ряди — тополя плюс липа (груша, яблуня, клен), середній ряд — тополя.

Особливості агротехніки створення лісосмуг. Глибина обробітку — від 35 см (при ґрунтопоглибленні) до 50 (60) см (плантажна оранка); на каштанових ґрунтах — ярусна оранка. Системи основної підготовки ґрунту: зяб або однорічний чорний пар.

Хімічна меліорація: кислі ґрунти (Полісся, Лісостеп) — вапнування; тривалість догляду за лісосмугами при їх створенні (до змикання крон): Полісся — 4–5; Лісостеп — 4–6 років.

Стокорегулювальні (водорегулювальні) лісосмуги (СЛС) — надійний елемент довгострокової контурної організації території сільськогосподарських угідь на схилах. На схилах крутістю 1,5 (20) — 70 (це нижня частина польової сівозміни — слабопологі схили крутістю 1,5 (2)0 — 30, а також ґрунтозахисна сівозміна — 3–70) протиерозійну організацію угідь (нарізання полів) проводять по контуру з урахуванням розміщення СЛС. По межах полів розміщуються СЛС на віддалі 300–400 м (при схилах крутістю 1,5–40) і 200 м (при 4–70). Віддаль між СЛС залежить від крутості схилів і ґрунтових умов.