Системи заходів захисту ґрунтів від ерозії лісівничими методами

Ліс — наймогутніший і найдійовіший засіб боротьби з ерозією ґрунтів й екологічний стабілізатор у цілому. Сільськогосподарські угіддя, які належать до класу відкритих складних природних систем в умовах інтенсифікації сільського господарства та їх зростаючого антропогенного навантаження, зазнають значних змін від впливу лісових екосистем як природного, так і штучного походження. Різкі зміни у співвідношенні земельного фонду ландшафтів, передусім лісових насаджень і сільськогосподарських угідь, призводять до трансформації екологічної ситуації, пом’якшення або посилення дії несприятливих природних та антропогенних явищ. Питання оптимізації територій давно постали перед ученими. Так, ще у кінці ХІХ ст. В.В. Докучаєв висунув ідею, що в регіонах землеробства повинне бути певне співвідношення між оранкою, луками і лісом, а у степах лісистість має бути доведена до 15–18%.

Система лісомеліоративних насаджень — комплекс різного виду насаджень, які мають відповідні конструкції, взаємодіють між собою, створюють меліоративний ефект на певній території, що забезпечує захист ґрунтів і сільськогосподарських культур від впливу шкідливих природних явищ та сприяє одержанню високих і сталих врожаїв (Захаров П.С., 1978).

Види і призначення лісомеліоративних насаджень:

•полезахисні лісосмуги (основні або поздовжні, поперечні, окружні) — поліпшення мікроклімату і гідрологічного режиму території, затримання снігу, підвищення вологості й родючості ґрунту, захист його і рослин при пилових бурях, підвищення врожайності культур і загальне екологічне значення;

•стокорегулювальні (водорегулювальні, снігорозподільчі) лісосмуги — затримання та зарегулювання поверхневого стоку, сприяння рівномірному снігорозподілу, зменшення змиву і розмиву ґрунту, поліпшення мікроклімату, підвищення вологості та родючості ґрунту й врожайності сільськогосподарських культур;

•прияружні і прибалкові лісосмуги — скріплення ґрунту кореневими системами, запобігання його розмиву, сприяння переведенню поверхневого стоку у внутрішньоґрунтовий, поліпшення мікроклімату і гідрологічного режиму території, а також полезахисне значення;

•яружно-балкові лісонасадження включають: кольматуючі або мулофільтри; на укосах (схилах), по дну і на конусі виносу яру (балки); на еродованих крутосхилах балок — призначення те ж саме (див. п. 3), а також сприяння господарському використанню малопродуктивних земель;

•лісонасадження навколо водойм (озера, водосховища, стави) включають: вітроломно-протиерозійні та протиабразивні лісосмуги, берегоукріплювальні й кольматуючі насадження — скріплення берегів, кольматаж твердого стоку, захист від замулення та випаровування, а заплавних земель — від розмивів і заносів піском та мулом, поліпшення використання вод місцевого стоку й умов риборозведення;

•лісонасадження вздовж берегів і в заплавах річок: прируслові, призаплавні та надбрівкові лісосмуги, кольматуючі (мулофільтри) насадження, масивні насадження на схилах берегів і землях, не придатних для сільськогосподарського виробництва;

•кулісні, куртинні, смугові та масивні лісонасадження у верхів’ях річок, гирлах та інших частинах гідрографічної мережі й на непридатних (щебенюваті, піщані тощо) для сільськогосподарського виробництва землях, які мають ґрунтозахисне, гідрологічне, водоохоронне та широке екологічне значення;

•лісонасадження спеціального призначення (лісосмуги на зрошуваних і осушених землях, для садів (виноградників, розсадників, плантацій); захисні насадження на пасовищах);

•лісонасадження на шляхах транспорту.

Полезахисні лісосмуги. Усі характеристики полезахисних лісосмуг (ПЛС) — захисна роль, розміщення, конструкції й типи культур, підбір лісових порід, схеми змішування та агротехніка створення — залежать від особливостей їхнього регіонального (зонального) використання.

Головне призначення (роль) лісосмуг: у Лісостепу — снігозатримання і боротьба з суховіями. Цим зумовлена їхня конструкція.

Вплив лісосмуг на польові угіддя: