Донецький соціально-економічний район
Проблеми і перспективи розвитку
Упродовж останніх 150 років у регіоні на базі інтенсивного розвитку гірничопромислового комплексу, металургії, машинобудування та хімічної промисловості сформувалось оптимальне територіальне розміщення продуктивних сил. Проблема полягає у зниженні частки в народногосподарському комплексі гірничодобувного чинника та подальшому розвитку обробних галузей, нарощуванні частки наукомісткої продукції, розвитку безвідходних технологій, галузей – носіїв технічного прогресу, у вирішенні екологічних питань, різкому підвищенні продуктивності сільського господарства на основі впровадження біотехнології та найновішої агротехніки.
Потребує докорінної реконструкції та значних інвестицій чорна металургія Донбасу, оскільки за останні 25 років капіталовкладення в неї були незначними, технічний ресурс її обладнання вичерпаний.
У критичному стані перебувають підприємства важкого машинобудування та військово-промислового комплексу Донбасу. Технологія їх унікальна, тому багато виробництв треба зберегти для забезпечення економічної безпеки держави. Вони потребують масштабної дієвої допомоги з боку держави.
Найважливішими екологічними проблемами регіону є: дефіцит чистої води для побутового й господарського споживання (вирішується за рахунок використання вод Дніпра, підземних вод, запровадження безводних технологічних процесів у промисловості); запиленість та загазованість Гірничопромислової зони, загроза засух та пилових бур на чорноземах (потрібно застосовувати безвідвальну оранку, нові технології обробітку ґрунту), проблема відведення та нейтралізації бактеріально забруднених шахтових вод, зростаючого забруднення стічними водами Азовського моря, нагромадження відвалів гірських порід.
Для вирішення цих проблем у Донецькій області розроблено «Концепцію охорони навколишнього середовища і заходи для її виконання». Одним з основних шляхів вирішення екологічних проблем є структурна перебудова виробництва базових галузей промисловості із впровадженням екологічно безпечних ресурсозберігаючих технологій.
Однією з проблем є очищення невеликих обсягів господарсько-побутових стічних вод. Виробничим об’єднанням «Торезантрацит» спільно з фахівцями Угорщини та Росії проведено роботи із впровадження установок типу ТАБС у селищах шахт «Волинська» й «Торезька», що дає змогу припинити забруднення стічними водами Вільхівського водосховища.
У деяких сільськогосподарських підприємствах запроваджено нові технології Нідерландів і Німеччини з вирощування картоплі, соняшнику та зернових культур, що сприяло помітному скороченню застосовуваних пестицидів.
Важливим завданням регіону є також розвиток ринкових відносин та малого підприємництва. У Луганській області, наприклад, цільова регіональна «Програма підтримки малого підприємництва» визначила пріоритетні напрямки підприємницької діяльності.
Отже, можна згрупувати основні проблеми району на даному етапі (за О.І. Шаблієм):
1. Регіональна політика щодо розміщення і дальшого розвитку продуктивних сил повинна передбачати: пере профілізацію функціональних виробництв та територіально-виробничих комплексів, попередивши таким чином безробіття; раціональне природ користування, з акцентом на раціональному природокористування та охороні навколишнього середовища; запровадження чіткого між басейнового перерозподілу водних ресурсів і використання зворотної системи водопостачання; оновлення та створення на якісно новій основі потужного виробничого потенціалу; якісну перебудову інвестиційної політики за рахунок збільшення капіталовкладень на реконструкцію та технічне переоснащення.
2. Докорінна реконструкція та структурна перебудова господарського комплексу району: обмеження енергомістких галузей, нарощування середнього та точного машинобудування, галузей легкої, харчової промисловості, інтенсифікації сільського господарства, прискорений розвиток соціальної та виробничої інфраструктури.3. Оновлення на якісно новій технічній і технологічній базі потужного виробничого потенціалу, збільшення капіталовкладень на користь реконструкції і технічного переоснащення виробництв.
4. природокористування, що передбачає охорону навколишнього середовища і комплексне використання мінерально-сировинних, паливно-енергетичних ресурсів, утилізацію відходів і ліквідацію їх нагромаджень (териконів, хвостосховищ, відстійників); вирішення проблеми водних ресурсів з рахунок організації їх міжбасейнового перерозподілу і використання системи водопостачання.