Донецький соціально-економічний район
Населення і працересурсний потенціал
Донецький район найбільший за кількістю населення в Україні. Тут проживає 7596 тис. осіб (15,6 % всього населення країни). За щільністю населення район посідає перше місце в Україні. Вона дорівнює 143,1 осіб/км2. Більша щільність населення в Донецькій області –187,0, менша в Луганській – 99,9 чол./км2. Обидві області дуже урбанізовані ( Донецька –90%, Луганська –87%), що підтверджується великою кількістю міст і селищ міського типу. У Донецьку проживає 1050 тис. осіб., Луганську – 469 тис. осіб. Більшість поселень утворюють міські агломерації : Донецько –Макіївську, Горлівсько – Єнакіївську, Артемівську та ін.
На території Донецького району проживає 7987тис. осіб, із них у Донецькій області – 5064,4 тис. чол. 10,0% населення країни, населення міст – 4183,7 тис. чол. (1.01.98), у Луганській населення – 2706,4тис. чол., 5,4% - населення країни; населення міст – 1908,2 тис. чол. (1.01.98).
В районі дуже низький приріст населення . Він складає –7,5 чол. на 1000 жителів. Сальдо міграцій тут додатне. Донецька область займає перше місце в Україні за кількістю розлучених (25,3 тис. осіб) і пенсіонерів (1505 тис. осіб). Частка населенні післяпрацездатного віку в містах становить 21,5%, у селах – 28%.
В Донецькому соціально-економічному районі велика частка населення зайнята в галузях економіки – 82%, в тому числі в Луганській області –92%. Це свідчить про надзвичайно високий рівень індустріалізації краю, недостатній розвиток соціальної інфраструктури району. Для району характерна наявність висококваліфікованих трудових ресурсів. Національний склад населення змінювався під впливом колонізаторської політики російських властей, які для ліквідації запорозької вольності відкрили широкий доступ сюди іноземцям: сербам, хорватам, болгарам, молдаванам. Територію заселяли поляками, греками, турками, татарами, завозили циган, євреїв, вірмен. Та незважаючи на вікову політику деукраїнізації, на більщовицьку денаціоналізацію, тут переважають українці. Національний склад населення такий: 52,1% – українців, 44,5% – росіяни, 1,9% – греки, 1,2% – білоруси.
Однією з особливостей Донецького району є високий рівень урбанізації. В складі району налічується 32 міста республіканського та обласного підпорядкування, 56 малих міст і 242 селища міського типу.
Кількість міського населення Донецького соціально-економічного району постійно зростає, але протягом 90-х років наявний спад. Так, кількість населення з 1897р. по 1998р., зросла найбільше у Макіївці –у 55 раз, Горлівці – 43 рази, Донецькому – у 38 раз.
Індустріальний Донецький район виділяється серед інших районів України найвищою питомою вагою міського населення. В містах Донбасу проживає 89,1% населення. Саме тут найгустіша мережа міських населених пунктів ( Донецька область – 151, Луганська область – 127). Кількість міських районів у Донецькій області становить 21, у Луганській – лише 4 (1998 р).
Одне з перших місць район утримує і за коефіцієнтом дитячої смертності (15,5 осіб на 1 тис. новонароджених). Донецька область займає перше місце в Україні за кількістю розлучених (25,3 тис. осіб), одиноких (300 тис. осіб), пенсіонерів (1600 тис осіб).
В Донецьком у районі дуже велика частка населення зайнята в економіці – 82%, а в Луганській області – майже 92%. Це в свою чергу свідчить про надзвичайно високий рівень індустріалізації краю і недостатній розвиток соціальної сфери району. Велика частка у демографічному навантаженні осіб, які старші працездатного віку. Відсоток населення старше працездатного віку в містах становить 23%, у селах –28%. Сальдо міграції у Донецькому соціально-економічному районі додатне.
Функціонально-компонентна структура
Донецький соціально-економічний район відноситься до числа найпотужніших в національногосподарському комплексі України. Район характеризується значним переважанням промислової продукції – її частка складає до 90% сукупного суспільного продукту. Основу промисловості складає важка індустрія (78% усієї промислової продукції району). Питома вага харчової та легкої промисловості в структурі району складає 19%.Вуглевидобувна промисловість Донецького соціально-економічного району представлена Донецьким кам’яновугільним басейном. Цей басейн було відкрито у 1721р. Перша обладнана шахта стала до ладу в Лисичанську у 1795р. До Першої світової війни на Донбас припадало до 88% вуглевидобутку всієї Росії. У вугільній промисловості панував іноземний капітал, який контролював 70% видобутку вугілля. В радянський період вугільна промисловість була реконструйована, збудовано нові потужні шахти.