Донецький соціально-економічний район
Донецька і Луганська області, знаходиться на південному сході України. Площа району становить 53,2 тис. км2, або 9 % території країни. За розмірами він перевищує ряд країн Західної Європи (Бельгія, Нідерланди, Данія. Швеція). На території району проживає 7,6 млн. осіб (2001р.), що складає 15,4 % населення України. За природними ресурсами, соціально-економічними характеристиками та особливостями історико-етнічного розвитку, він виділився в один з найрозвиненіших в країні суспільно-географічних комплексів з переважаючою спеціалізацією видобувної та пов’язаної з нею галузей обробної промисловості.
Району належить провідна роль у господарському комплексі України. На 2000р.тут вироблялось 20,8% промислової продукції держави, з них електроенергії – 24,7%, продукції паливної промисловості – 61,0%, чорної металургії – 40,5%, хімічної та нафтохімічної промисловості – 31,3%,цементу – 23,3%. Своєю значущістю виділяється виробництво коксу (54,3% продукції України), доменного і сталеплавильного (44,1%) та прокатного устаткування (95,8%), побутових холодильників та морозильників (95%).
Географічне положення
Донецький соціально-економічний район займає крайнє східне положення в межах України (за деякими схемами соціально-економічного районування його ще називають Східним районом). Район має державний кордон з Російською Федерацією, а також межує з Північно-Східним та Придніпровським соціально-економічними районами. На півдні район має вихід до Азовського моря.
В фізико-географічному відношенні район має низку специфічних особливостей. В орографічному відношенні територія приурочена до Донецького кряжу ( тектоніці – це Донецька складчаста область), Придніпровської низовини та Приазовської височини (Дніпровсько-Донецька западина), відрогів Середньоросійської височини (Воронезький кристалічний масив). Коливання абсолютних висот складає 350 м (максимальна – г. могила –Мечетна – 361 м). Донецький соціально-економічний район характеризується спільністю степової рослинності (лісостепові ландшафти характерні лише для Донецького кряжу).
Економко-географічне положення району має низку позитивних рис, що відображається в першу чергу в безпосередньому контакті з Російською Федерацією; це обумовлює розвинуту міждержавну транспорту мережу та тісні соціально-економічні стосунки між прикордонними районами. Велику позитивну роль відіграє вихід до Азовського моря та протікання по території району р. Сіверського Дінця.
Серед негативних рис відмічається далеке розташування території від західних соціально-економічних районів України та державного кордону з європейськими державами, що робить проблематичним їх зв’язок з Донецьким соціально-економічним районом.
Історико-географічні передумови формування території району і його господарства
Комплексне вивчення історичних, географічних та економічних умов допомагає зрозуміти історію краю. Корені сучасної металургії Донеччини .Так, у районах Луганська, Бахмута археологи відкрили рештки первісних шахт, печей для виплавки міді, а також матриці для виготовлення предметів із неї. Географічне положення Донеччини як межуючої території між Сходом і Заходом спричинилось до активної участі її в торгівельних відносинах .У VII-VIII ст. Сіверський Донець був ланкою Великого Волзького торгового шляху, що зв’язував Дніпро з Каспійським морем. Донеччина входила до Запорізької Січі. На її території вже в XVIст., виникли поселення запорожців, які стали центрами солеваріння (м. Бахмут, Тор). У 1796 році у Лисичанську була збудована перша вугільна шахта. Одночасно виник перший леварно-гарматний завод у Луганську. В 1880 році залізниця зв’язала Донбас з Кривим Рогом. Розвиток великої металургії почався в 1872 році , коли альпійський промисловець Д.Юз відкрив металургійний завод у Бахмутському повіті. З появою металургійних заводів зростає видобуток вугілля, виробництво коксу для потреб металургії та хімічної промисловості.
Характерні риси промисловості Донбасу на початку XX ст. – потужна концентрація виробництва, проникнення іноземного капіталу та постійна орієнтація на промисловість Росії .Більша частина продукції України йшла до Росії, а звідти – за кордон. За останні роки Донбас перетворився у великий індустріальний центр в якому зосереджені такі галузі промисловості: видобувної, паливно-енергетичної, металургійної, хімічної, важкого машинобудування.
Природні умови і ресурси
Характеризуючи природні умови Донецького району зауважимо, що основну роль в орографії поверхні даного району відіграють Донецький кряж, Приазовська височина і Приазовська низовина, Придонецька терасова рівнина. Значну частину Луганщини займає Старобільський степ, який порізаний невеликими долинами лівих приток Сіверського Дінця. Якщо взяти в загальному, рельєф регіону горбистий. Переважно рівнинний з незначним коливанням висотних позначок рельєф є досить сприятливий для розвитку промисловості, транспорту і сільського господарства.Клімат району континентальний, з холодною зимою та сухим і жарким літом. Середньорічна температура від 7 до 8º С. Безморозний період триває 151-173 дні. Характерне різке весняне наростання середніх місячних температур. Кількість опадів нерівномірна. Кліматичні умови є сприятливими для вирощування досить теплолюбивих культур. Однак недостатнє зволоження району негативно відбивається на посівах цих культур.