Соціально-економічні чи природні передумови розвитку легкої промисловості

Зростання обсягів ввезення зарубіжного одягу, взуття та давальницької сировини, з одного боку, стрімке падіння обсягів вітчизняного виробництва - з другого, обумовили те, що у 1995 році обсяг імпорту перевищив обсяг вітчизняного виробництва у галузі на 2,4%. У 1996 році показник імпорту теж був високими і знаходився на рівні 89,5% від обсягу вітчизняного виробництва.Експорт текстилю та текстильних виробів у 1995р. подвоївся у порівнянні з попереднім роком (відповідно 159,4 млн.дол. у 1994р. і 314,8 млн. дол. у 1995ð.) Збільшення експорту тут викликане розширенням масштабів давальницьких відносин із зарубіжними країнами. Оскільки давальці ввозять свою сировину, то відповідно збільшився також імпорт текстилю.

У 1996р. із всієї продукції, що вироблено легкою промисловістю продано населенню 5,3% тканин; 5,7% швейних виробів; 38,3% панчішно-шкарпеткових виробів; 28,2% взуття.

Не маючи збуту підприємства скорочували обсяги виробництва продукції. Якщо у 1990р. продукція легкої промисловості у структурі виробництва предметів споживання становила 226.%, то у 1995р. тільки 6%, тому що споживчий попит населення був пов'язаний з витратами на продовольчі продукти та комунальні послуги, ось чому відповідно зросла питома вага харчової промисловості з 43,2% до 52,8%, а оплата за паливо та електроенегію - з 2,7% до 15,1%, тобто у населення не залишається грошей для покупки товарів легкої промисловості.(дод. 6) Без визначення необхідного балансу у споживанні продовольчих і непродовольчих товарах, комунальних і побутових послуг та відповідного підвищення купівельної спроможності населення підйом виробництва у легкій промисловості неможливий.

Підвищити купівельну спроможність населення можливо різними шляхами: підвищенням заробітної плати, здешевленням товарів і продуктів споживання, лібералізацією податкової системи.

Із зростанням попиту буде зростати реалізація продукції легкої промисловості, у підприємств з'являться кошти для видачі заробітної плати. Це приведе до подолання платіжної кризи. На підприємствах будуть краще використовуватись виробничі потужності і трудовий потенціал. З'являться кошти для інвестицій, модернізації виробництва і впровадження нових технологій, а також зменшаться розміри умовно-постійних витрат, що обумовлює подолання збитковості окремих виробництв легкої промисловості.

5.Удосконалення розвитку і розміщення легкої промисловості в період переходу до ринкової економіки

Основні виробничі фонди є частиною виробничого потенціалу господарства. До них належать засоби праці, що функціонують у сфері матеріального виробництва і багаторазово використовуються у виробництві матеріальних благ, але при цьому зберігають натуральну форму, зношуються поступово і переносять свою вартість на створений продукт частинами у вигляді амортизаційних відрахувань. Кількісний і якісний рівні основних виробничих фондів і передусім їх активної частини машин і обладнання - характеризують виробничий потенціал народного господарства. Введення основних фондів у легкій промисловості в натуральному виразі становило: у 1990р. на підприємствах встановлено 204,1 тис. прядильних веретен, у 1991р. тільки 8,5 тис., у 1992р. у 1993р. - нічого, у 1994р. -0,6 тис., у 1995р. - нічого. Одним із основних показників, що характеризують основні виробничі фонди, є виробнича потужність - здатність засобів праці виробляти максимальну кількість продукції. Так, у 1990ð. у галузі легкої промисловості введено потужності по виробництву панчішно-шкарпеткових виробів на 2,4 млн.пар, у 1991-1995 роках такі потужності практично не вводились.

Основним джерелом нарощування ОФ є капітальні вкладення. Обсяг капітальних вкладень у легку промисловість зменшився у 1995ð. у порівнянні з 1993ð. більше, ніж удвічі, причому зменшення обсягу капітальних вкладень у легку промисловість відбувалося швидше, ніж в інші галузі промисловості, в результаті їх питома вага у загальному обсязі капітальних вкладень у промисловість знизилась з 4,4% у 1993ð. до 3,1% у 1995ð. Іноземні капітальні вкладення у розвиток легкої промисловості у 1995р. становили 30 млн. доларів, або 4% від суми капітальних вкладень у промисловість.

Технічне переозброєння і реконструкція підприємств є основним джерелом нарощування виробничого потенціалу, його інтенсивного розвитку. Оскільки віддача капіталовкладень у технічне переозброєння і реконструкцію приблизно вдвоє більша за нове будівництво, сюди спрямовується не менше ніж половина загальної їх суми.

Перехід регіонів і підприємств до ринкових відносин означає, що в майбутньому головним джерелом розширеного відтворення фондів будуть власні кошти (прибуток) і банківські кредити. Централізовані банківські кредити спрямовуватимуться лише на фінансування найважливіших державних программ, оборонні об'єкти.