Соціально-економічні чи природні передумови розвитку легкої промисловості

-охорона навколишнього середовища, раціональне використання природних ресурсів і впровадження ресурсозберігаючих технологій;

-забезпечення здорових гігієнічних умов життя і праці населення;

-обмеження надмірної концентрації промисловості в містах:

-вирівнювання рівнів економічного розвитку районів та областей;

-зміцнення обороноздатності країни;

-урахування інтересів економічної інтеграції в європейський і світовий простір.

Важливість кожного принципу визначається стратегією і завданнями, конкретизованими у відповідній концепції. Наприклад, на сучасному етапі розміщення продуктивних сил в Україні пріоритетними можуть бути соціальне спрямовані принципи, ті, що сприятимуть розв'язуванню соціальних проблем.

Принципи реалізуються на основі врахування конкретних умов - факторів розміщення, що впливають на вибір розташування промислових підприємств і формування територіально-виробничих комплексів.

Фактори розміщення можна згрупувати за чотирма напрямами:

а)природно-географічні;

б)демографічні;

в)техніко-економічні;

г)соціально-економічні;

Природно-географічні фактори включають якісну і кількісну характеристики родовищ корисних копалин, енергетичних, водних, лісових, земельних ресурсів, природно-кліматичних й природно-транспортні умови.

Демографічні фактори: чисельність населення і його розміщення, кількісна та якісна оцінки трудових ресурсів у розрізі областей і районів.

Техніко-економічні фактори: науково-технічний прогрес, транспортні умови, форми суспільної організації виробництва.

Соціально-економічні фактори мають винятково велике значення в розміщенні виробництва. Вони повинні забезпечити подолання соціально-економічних відмінностей між селом і містом, промисловістю і сільським господарством, раціональну зайнятість населення, охорону природи, поліпшення умов праці і життя людей, розвиток освіти, охорони здоров'я, житлово-комунального господарства, сфери послуг.Донедавна економічне районування в Україні грунтувалося на інтересах колишнього Союзу. Тоді територія нашої держави була поділена на три економічних райони: Донецько-Придніпровський, Південно-Західний і Південний. Сучасне економічне районування більш вдале і досить адекватне природному та соціально-економічному середовищу України. Сучасне економічне районування України таке: Донецький район - Донецька, Луганська області; Придніпровський район - Дніпропетровська, Запорізька, Київська області; Центрально-Поліський район - Київська, Житомирська, Чернігівська області;Північно-Східний район - Полтавська, Сумська, Харківська області; Подільський район - Вінницька, Тернопільська, Хмельницька області) Центрально-Український район - Черкаська, Кіровоградська області; Карпатський район - Львівська, Івано-Франківська, Закарпатська, Чернівецька області; Західно-Поліський район- Волинська, Рівненська області; Причорноморський район -Автономна Республіка Крим, Миколаївська, Одеська, Херсонська області. [3]