Теорія походження релігії
Важливу регулятивну роль відіграє нормативна сис¬тема релігії, яка виявляється у вимогах, правилах, по¬кликаних забезпечити реалізацію релігійних цінностей. Норми містять у собі обов'язковість, спонукальність. Во¬ни бувають позитивними, зобов'язуючи до дій, або нега¬тивними, забороняючи певні вчинки, стосунки. Стосува¬тися можуть усіх послідовників віровчення, або конкрет¬ної групи (мирян, священнослужителів). З огляду на особливості реалізації виділяють культові (визначають порядок культових обрядів, церемоній) та організаційно-функціональні норми (регулюють внутріцерковні, міжцер-ковні, міжконфесійні відносини, визначають структуру ре¬лігійних організацій, порядок виборів керівних органів, регламентують їх діяльність, а також стосунки між ві¬руючими і священнослужителями тощо).Комунікативна функція. Вона спрямована на забезпе¬чення спілкування віруючих з Богом (молитва, інші куль¬тові дії) і між собою (під час богослужіння тощо). Релігій¬на комунікація охоплює різні процеси взаємодії: спілку¬вання, соціалізацію, передавання релігійного досвіду, розвиток зв'язків між окремими віруючими, між вірую¬чими і релігійною громадою, духовенством, між релігійни¬ми організаціями різного віросповідання. Вона передбачає передавання, обмін інформацією, її засвоєння, оцінку, що сприяє інтеграції (об'єднанню) чи дезінтеграції (роз'єднан¬ню) релігійних груп.
Інтегративна функція. Реалізація її сприяє забезпе¬ченню стабільності в суспільстві. На думку французького філософа, соціолога Е. Дюркгейма, релігія діє в суспільстві як клей, допомагаючи людям усвідомити свою моральну належність до соціуму, самовизначитися в суспільстві, а внаслідок цього об'єднатися з близькими за поглядами, моральними установками, віруваннями людьми, разом з ними брати участь у культових церемоніях. Це сприяє утвердженню в суспільстві злагоди, солідарності, згурто¬ваності, знижує конфліктність, натомість посилює суспіль¬ну рівновагу та гармонію суспільних відносин.
Різною мірою інтегративна функція виявляє себе на рівні суспільства, конфесій, а також окремих релігійних громад. Найпомітнішою вона є, коли система релігійних цінностей відповідає фундаментальним потребам суспільства.
Дезінтегруюча функція. Суть її полягає в тому, що, об'¬єднавшись на основі певного віровчення, культу, групи лю¬дей протиставляють себе іншим соціальним утворенням, в основі яких перебувають інші віросповідування. Це може бути джерелом конфлікту між представниками різ¬них віросповідань, конфесій. Часто такі конфлікти свідо¬мо провокуються, оскільки вони сприяють зміцненню ре¬лігійних груп, посиленню авторитету їх лідерів.
Існують конфлікти і всередині релігійних об'єднань, наприклад, між консерваторами і реформаторами. Нерід¬ко вони стають передумовою церковних, конфесійних роз¬колів, виникнення сектантських утворень. Часто в основі релігійних конфліктів фігурують політичні, економічні ін¬тереси. Нерідко під релігійними лозунгами розгортають¬ся соціальні конфлікти.
Конфлікти, які відігравали дезінтегруючу роль, не об¬минули жодної із церков, конфесій. Найпомітнішими бу¬ли розкол у християнстві, що призвів у 1054 р. до розді¬лення його на православ'я і католицизм, реформація в ка¬толицизмі (XVI—XVII ст.), рух старообрядництва в Руській православній церкві (XVII ст.), перипетії, пов'язані з утво¬ренням та функціонуванням греко-католицької церкви в Україні та ін.
Ідеологічна функція. Суть її полягає в тому, що релі¬гія як форма суспільної свідомості є надбудовним яви¬щем. Вона не здатна продукувати суспільні відносини, а лише відображати їх — виправдовувати, схвалювати чи осуджувати. Все це відповідно позначається на свідомості мас і на їх участі в суспільно-політичних процесах. Під впливом релігії в суспільстві можуть домінувати конфор¬містські (примиренські) настрої або розгортатися соціаль¬но-політичні конфлікти.
Політична, правова функції. Значною мірою вони вза¬ємопов'язані, взаємозалежні з ідеологічною. Історія свід¬чить, що більшість церков не обминали актуальних суспіль¬них проблем, активно втручалися у їх вирішення. Нерідко церква перебирає на себе управління суспільними, держав¬ними справами (теократичні держави), в тому числі й зако¬нодавчі та арбітражні повноваження.
Культуроформуюча функція. Реалізується вона у впливі релігії на розвиток писемності, книгодрукування, малярства, музики, архітектури, збереження цінностей релігійної куль¬тури, нагромадження і трансформацію культурного досвіду. Все це відчутно впливає на формування і розвиток естетич¬них цінностей, на етичні традиції віруючих, суспільства.
Легітимуюча (лат. legitimus — законний, узаконений) функція. Виявляється вона в узаконенні певних суспіль¬них порядків, державних інститутів, політичних, правових і відносин, норм чи визнанні їх неправомірними.