Теорія походження релігії

ПЛАН

1.Вступ

2.Концепції релігії

3.Виникнення релігії

4.Основні теорії походження релігії

5.Висновок

1. ВСТУП

Термін «релігія» як означення відношення «людина — Бог» був запроваджений у XV—XVI ст. Тоді його вживали тільки в теїстичному значенні, без урахування усіх особли¬востей феномену, який він позначав. А перед тим мислите¬лі вдавалися до понять «совість», «пошана», «страх» перед Богом. Осмислений погляд на релігію як особливий фено¬мен був започаткований філософією Нового часу, в чому найбільша заслуга німецьких філософів Фрідріха-Іммануїла Канта (1724—1804), Ернста-Даніеля Шлейєрмахера (1768—1834), Георга-Вільгельма-Фрідріха Гегеля (1770— 1831), Людвіга-Андреаса Фейербаха (1804—1872), Карла Маркса (1818—1883), Фрідріха Енгельса (1820—1895), французького філософа Огюста Конта (1798—1857), англійських філософів Дейвіда Юма (1711—1776), Герберта Спенсера (1820—1903) та ін.

Походить термін «релігія» з латини (religio — набож¬ність), охоплюючи своїм змістом благочестя, святиню, пред¬мет, що співвідноситься у житті людини з абсолютним, ви¬щим, надлюдським — Богом, Божеством. Кожна релігія по-своєму іменує цю Вищу Силу. Однак було б некоректно тлумачити релігію лише як відображення зовнішніх що¬до людини сил. Бо релігія є формою самовизначення лю¬дини у світі, її причетності до явищ, що відбуваються під впливом Вищих Сил, а відповідно, до світу надприродно¬го. Водночас релігія є не лише формою свідомості, а для багатьох людей реальним життям, що ґрунтується на за¬садах віри.

Релігія — духовний феномен, що постає як форма самовизначен¬ня людини у світі, виражає її віру в надприродне Начало — джере¬ло буття всього існуючого, є засобом спілкування з ним, входження в його світ, причетності до нього.

Поняття «релігія» безпосередньо пов'язане з понят¬тям «Бог». Релігії без уявлення про Бога не існує. Бог є началом і сенсом кожної релігії.

Бог, за релігійними уявленнями, є передусім Абсолю¬том, вивищеним над людськими, природними силами, здіб¬ностями, якостями та відносинами. Він розглядається як творець світу , хоч і не належить до нього.

Бог — верховна надприродна сутність, яка, згідно з різними релі¬гійними вченнями, наділена вищим розумом, абсолютною доско¬налістю і всемогутністю, є творцем світу, зумовлюючи все, що від¬бувається в ньому.

Теологія (богослов'я) та її світоглядні опоненти віка¬ми шукають доказів як «за», так і «проти» існування Бо¬га. Але жодні аргументи нічого не доводять людині, яка не вірить, і непотрібні людині, яка вірує. Щодо цього І. Кант стверджував, що існування Бога не можна логічно ні до¬вести, ні спростувати.

2. КОНЦЕПЦІЇ РЕЛІГІЇ

Намагання з'ясувати витоки і сутність релігії покли¬кало до життя спеціальну галузь знань — релігієзнавст¬во, яке разом з теологією є двома, хоч і відмінними між собою, формами осягнення феномену релігії. У лоні кож¬ної з них розроблено відповідно до їх засадничих принци¬пів концепції релігії: теологічні, філософські, соціологічні, біологічні, психологічні, етнологічні. Прагнучи з'ясувати особливості феномену релігії, кожна з них виходить зі своїх світоглядних орієнтацій. Водночас вони тісно взаємодіють між собою, користуючись дослідницьким інструментарі¬єм одна одної, взаємозбагачуючись і взаємокоригуючись.