Теорія походження релігії
Такий підхід властивий давній філософії. Так, давньо¬грецький мислитель Платон (428—348 до н.е.) вважав, що існують реальний світ речей і світ ідей, які відображають ці речі. Світ ідей сповнений ідеєю Єдиного. Воно є особли¬вою субстанцією всього світу, його витоком і основою, не має ні початку, ні кінця, жодних ознак, не потребує просто¬ру і руху, бо для руху потрібні зміни, а Єдине — незмінне. Релігія є наслідком споглядання людською душею ідеї Єдиного, яке втілює у собі Бога. Отже, сповнена ідеєю Бога людська душа згадує про нього в матеріальному світі, що і є основою релігії.
Цю теорію походження релігії пізніше розвивали мис¬лителі, яких церковна історія назвала святими отцями Церк¬ви. У православ'ї це Афанасій Александрійський (прибл. 295—373), Іоанн Златоуст (прибл. 350—407), Іоанн Дамас-кін (прибл. 675—753), у католицизмі — Августин Блажен¬ний (354—430), Фома Аквінський (1225—1274).
Традиціоналістська теорія не потребує доведення, оскіль¬ки ґрунтується на вірі. Стосується вона тільки христи¬янства. Тому набула значного поширення у християнсь¬кому богослов'ї. Щодо походження інших релігій христи¬янство допускає будь-які пояснення.
Теїстична теорія. Ідейним джерелом її є теїзм, який визнає буття Бога як істоти, принципово відмінної від сві¬ту речей і явищ, істоти абсолютної, вищої за людину і при¬роду, тобто надлюдської й надприродної. Бог є джерелом усього, а отже, і релігії.Усі варіанти теїстичної концепції єдині в головному — релігія є результатом розумового розвитку людства. Ця теорія теж виходить із беззастережного визнання існу¬вання Бога. її сповідувало багато визначних мислителів, особливо у XVI—XIX ст.
Концепція вроджених ідей. Згідно з нею ідея Бога при¬таманна людині від її народження. Уявлення про Бога як найдосконалішу істоту передбачає визнання його існуван¬ня: людина мислить про Бога, отже, він існує. А мислить вона про Бога тому, що ідея Божества є провідною вродже¬ною ідеєю, вона існує у свідомості людини від народження і виявляється як пізнання Бога. Найпомітнішим пред¬ставником цієї концепції був французький філософ, ма¬тематик, природодослідник Рене Декарт (1569—1650).
Богословський раціоналізм. На думку його засновни¬ка, німецького філософа Готфріда-Вільгельма Лейбніца (1646—1716), розгортання декартівських вроджених ідей починається під впливом досвіду, емпіричних знань. За¬вдяки цьому людство прийшло до християнства — єди¬ної релігії Одкровення.
Споглядальний теїзм. Започаткувавши його, німець¬кий філософ Іммануїл-Герман Фіхте (1797—1879) вва¬жав, що релігія як ставлення людини до Бога є комплексом певних почуттів, породжених усвідомленням люди¬ною скінченності свого буття. З цього народжується благо¬говіння.
Містичні теорії. їх єднає визнання надприродного по¬ходження релігії, яка є наслідком Одкровення, але не на¬завжди даного людям Богом, а результатом постійного впливу Божества на дух людини, що діє вічно. Наприклад, німецький письменник, філософ-ірраціоналіст Фрідріх-Ген-ріх Якобі (1743—1819) вважав, що знання Бога людині дають лише її внутрішні почуття, які і є джерелом релігії. Людина споглядає Бога внутрішнім зором, не тілесними, а духовними очима. Це споглядання виникає за певних спе¬цифічних умов і потребує не розуму, а віри. Богослови, які оперують логічними категоріями і науковими даними, до містичних концепцій ставляться стримано.
Православно-академічна теорія. Сформувалася вона в другій половині XIX ст. у російському богослов'ї. Заснов¬ником її був професор Московської духовної академії Федір Голубинський (1797—1854). Згідно з цією теорією виникнення релігії зумовлене дією двох джерел: 1) об'єк¬тивного, що існує поза людиною і виявляється у впливі Бога на дух людини; 2) суб'єктивного, яке залежить від людини, від засвоєння нею цього впливу. Для аргумента¬ції цієї точки зору використовувалася теорія вродженого знання: свідомість містить знання, яке існує, коли душа ще до народження тіла споглядає сутності поза межами фізичного світу, тобто Бога.
Оскільки вроджені ідеї є результатом Божественної во¬лі, вони повинні містити ідею Бога. Ці ідеї є релігією. Але наявність невіруючих у світі доведеться за такою логікою пояснювати відсутністю у них вроджених ідей про Бога. Тому стверджувалося, що не слід вважати, ніби вроджена ідея Бога з самого початку існує у свідомості людини як уявлення чи поняття. Вона існує навіть не як здатність утво¬рювати поняття про Бога, а як вроджене прагнення до не¬скінченного, як потреба здобуття знань про Бога.
Одкровення має дві передумови: безмежні здібності Бо¬га; процес людського пізнання. Під впливом Одкровення і людської розумової діяльності твориться релігія.