Мiсце протестантизму в нацiонально-культурному русi XVI - першої половини XVII ст. (шкільництво, книгодрукування, розвиток мови)

У Панiвецькiй друкарнi побачили свiт деякi працi iнших кальвіністських авторiв: у 1609 р. виходить твiр Павла Гiловського “Коротка розповiдь про спосiб спокуси церкви християнської”, присвячений Хр.Сененському (з вiршом Яна Зiгровського i зверненням до читача); у 1609 р. — невеличка брошура Яна Хоцiмовського “Коротка дискусiя про грамоту царя Костянтина” (також польською мовою), де викривається незаконнiсть претензiй папського престолу на полiтичну владу (у передмовi автор зазначає, що при написаннi твору звернувся до поглядiв видатного iталiйського гуманiста Лоренци Валли). У Панiвцях у 1608 р. випущена також невеличка латиномовна поетична брошура ректора школи Балтазара Палятина41.

Плiдною виявилась видавнича дiяльнiсть на теренах України й Яна Амоса Коменського. Упродовж чотирьох рокiв йому вдається налагодити у Шарош-Потоцi друкарню при кальвiнiстськiй школi та опублiкувати тут бiльшiсть праць, написаних на Закарпаттi. Крiм уже згадуваного статуту “Закони добре органiзованої школи” (мав вигляд ґрунтовного навчального посiбника з намальованими автором схемами), у Шарош-Потоцi вийшли з друку латинсько- та чеськомовнi твори Коменського “Школа-гра”, “Про культуру здiбностей”, методичний посiбник з бiблiографiї, доповнення до виданих ранiше у Лешні праць “Вестибюль” та “Вiдкритi дверi мов”, а також п’єси, написанi для шкiльного театру (1653-1654). Готувався до друку на Закарпаттi й написаний Коменським у Шарош-Потоцi перший iлюстрований пiдручник “Свiт в малюнках”. Однак чеському педагогові не вдалося знайти граверiв для iлюстрацiй i здiйснити задумане. (Праця вийшла 1657 року у Нюрнберзi; через декiлька рокiв була передрукована у багатьох країнах Європи).

У XVI-XVII cт. в Українi працювали також так званi пересувнi друкарнi: тi, що належали шляхтичам чи маґнатам — протестантським патронам i час вiд часу вiдкривались у їхнiх маєтках (наприклад, у Тарнавських, Гербутiв, Радзивiллiв, Ходкевичiв42). Одна з приватних друкарень належала социнiанину Василевi Тяпинському в Хорошевi. Тяпинський вiдомий як автор першого друкованого перекладу Євангелiя слов’яно-руською мовою. На думку Дм. Антоновича, “коли шукати початкiв друкарського мистецтва на Українi мiж пам’ятками, що дiйшли до нашого часу, то найкраще було б базуватися на Євангелiї Василя Тяпинського... це видання продиктоване українською свiдомiстю, українським патрiотизмом, гуманiстичними iдеями, друковане по-слов’янськи i з рiвнобiжним українським перекладом, отже, цiлковито, i змiстом, i формою, видання українське. I, зрозумiло, Тяпинський — коли не перший об’єктивно, то перший мiж вiдомими нам дiячами подвижник українського друкованого слова”43.

Відтворти повну картину видавничої діяльності протестантів дуже складно, бо її продукцію масово знищували. Вiдомо й те, що 1621 року у Речi Посполитiй вводиться жорстока цензура. Не лише друкування, а й збереження дисидентських книг забороняли пiд страхом анафеми (вiдлучення вiд церкви i прокляття) та судового вироку. Навiть твори, де мiстились хоч якiсь опосередкованi натяки на зловживання католицької церкви, пiдлягали спаленню. Цiєї ж участi зазнала вся лiтература, навiть нерелiгiйна, що виходила з нововiрчих друкарень.Протестанти активно друкували й свiтську лiтературу. Цей аспект iнодi упускають при аналiзi iсторiї конфесiї. Але саме у протестантських друкарнях у другiй половинi XVI - першiй третинi XVII cт. з’являлися працi захiдноєвропейських мислителiв, учених, твори античних письменникiв, фiлософiв, а також пiдручники iз рiзних галузей гуманiтарних i природничо-наукових знань. Причому видання iноземних, часто й мiсцевих авторiв не просто перевидавали; їх перекладали i навiть доповнювали та коментували видавці-протестанти. Цi переклади здiйснювали всiма мовами, вживаними у Речi Посполитiй, передусiм польською (тобто державною) i латинською (нею володiла соцiальна та iнтелектуальна елiта).

Навiть побiжний огляд пiдбору i змiсту цих творiв засвiдчує гуманiстичне, подекуди вiльнодумне спрямування протестантського книгодрукарства. Це, насамперед, твори передових мислителiв Європи, авторiв, яких забороняла католицька церква. У Речi Посполитiй у 1585 р. зусиллями кальвiнiстських видавцiв з’явився польський переклад твору Еразма Роттердамського “Лицарство християнське i життя духовне”, де піддано гострій критиці суспiльнi звичаї та мораль феодальної церкви. Ян Карцан у Вiленськiй друкарнi у 1599 р. видає широко вiдому в Схiднiй Європi працю Беняша Будного “Короткi i яснi повiстi, якi називаються Апофегмати” — збiрник морально-дидактичних оповідань з життя античних і середньовічних мислителiв (1614 року перевиданий у друкарнi Петра Кмiти в Любчi). Декiлька разiв перевидавали твори Iосифа Флавiя (“Iсторiя iудейської вiйни”), Цiцерона (“Про обов`язки”, “Про старiсть”, “Про дружбу”). Крiм творiв античних авторiв (Горацiя, Ювенала, Тiта Лiвiя, Лукрецiя Кара, Лукiана, Плутарха, Софокла, Тацита та iнших), друкували працi сучасників — Яна Амоса Коменського, Андрія Волана, Фауста Социна, Яна Лаского. На основi численної продукцiї протестантських друкарень у найбiльших нововiрчих церквах i маєтках патронiв створювали бiблiотеки. За дорученням Миколи Радзивiлла Рудого у Бiржах складають каталог реформатського архiву, що започатковує археографiчну справу в протестантському середовищi Речi Посполитої.

Серед наукових видань протестантських друкарень знаходимо, наприклад, вiдомостi про твiр антитринiтарiя Iоґанна Ґаслера, де дослiджено астрономiчнi аномалiї, а також його працю, присвячену боротьбi з iнфекцiйними захворюваннями. Видання наукових творiв також було важливим здобутком протестантського книгодрукування, оскiльки i сама наука тодi розвивалась у гострiй боротьбi з церквою. Кожен факт пропаґанди наукових знань мав, безперечно, проґресивне значення. Показове, зокрема, видання твору iталiйського вченого Вергiлiя Полiдора “Про винахiдникiв речей”. Це — своєрiдна енциклопедiя знань того часу. Матерiал систематизований в алфавiтному порядку. Твiр ознайомлює читача з найрiзноманiтнiшими вiдомостями: як зароджувались ті чи iншi ремесла, землеробство, скотарство; коли i чому виникають мiста, як споруджуються будинки; як формуються звичаї та обряди, створюються науки й мистецтва, книги i бiблiотеки тощо. Видавець i перекладач твору Ян Протасевич додав приклади з життя Речi Посполитої, зробивши цю працю ще цiкавiшою для мiсцевого читача.