Розвиток християнства до розколу 1054 року
Давньоруська держава розширилась і зміцніла в другій половині Х ст.., коли князем став син Ігоря Святослав. За часів його князювання Русь брала активну участь у подіях міжнародного життя того часу, вела війни за розширення своїх кордонів.
Протягом Х - ХІ ст.. Київська Русь стала наймогутнішою державою. Під владою київського князя перебувала більша частина Східної Європи, в т.ч. Галицька земля і Закарпатська Русь.
Особливо зміцніла і розширилась Київська Русь за князювання Володимира (978 - 1015 рр.). На час його правління Київська Русь являла собою сильну феодальну державу. Панівним класом в ній були велика землевласники - князі та бояри. В їхніх руках зосереджувались великі земельні володіння. За князювання Володимира для охорони південних кордонів держави було споруджено укріплені лінії з фортецями і валами. Як і попередні князі, Володимир робив походи на окремі племена і підкорив їх своїй владі. Він усував місцевих князів і на їх місця ставив своїх синів і родичів.
У 988 році на Русі почали запроваджувати нову релігію - християнство. До цього словяни були язичниками. Вони обожнювали сонце, дощ, вітер, блискавку, а також померлих предків. Християнська релігія визнавала тільки єдиного Бога. Вона більше відповідала інтересам феодалів, ніж стара язичницька, бо вчила бідних і рабів коритися своїм панам, виправдовувала бідність і гноблення. Християнська церква, звеличуючи владу київських князів, сприяла зміцненню єдності Русі. Зявилися великі земельні володіння церкви, що стала таким самим феодалом, як князі і бояри.Населення неохоче прийняло нову релігію, і князеві Володимиру доводилося застосовувати силу. Ось як про це розповідає літописець у 988 році: “Володимир прийняв нову віру і охрестився. Потім він велів охрестити своїх синів, який мав дванадцять. За синами були охрещені бояри. Після того він послав гінців по місту і наказав, щоб вранці всі жителі Києва прийшли до Дніпра. А той, хто не зявиться, буде ворогом князя. Коли вранці Володимир зі священниками підійшов до річки, то побачив силу-силенну народу. Всім було наказоно зайти у воду. Одні стояли у воді по шию, другі - по пояс. Діти - біля берега. Немовлят тримали на руках дорослі. Священники стояли біля берега на дошках і читали молитви, необхідні при хрещенні. Вони давали нові імена людям і веліли тричі занурюватися у воді. Як церемонія скінчилася, усім новохрещеним одягали хрести. Після хрещення звелів Володимир поскидати зображення словянських богів у річку. Поступово була охрещена вся Русь”.
Проте запровадження християнства мало і позитивне значення: воно прискорювало обєднання всіх словянських земель в єдину державу. Значно розширилися культурні зв'язки Русі з Візантією, де давно панувала християнська релігія, і країнами Західної Європи. До Києва прибуло багато грецьких діячів культури - архітекторів, живописців, вчених, а також проповідників християнської віри. Після прийняття християнства почали будувати церкви. Найбільшою була Десятинна церква в честь Богородиці (на утримання духовенства князь призначав десяту частину свого майна, від того пішла і назва). Поки при церквах розпочали відкриватися школи, де навчалися діти князів і бояр.
У Х - ХІ ст.. на Русі зявилося багато переписувачів книжок. Охрещено було і жителів інших земель держави. Проте люди ще довго опиралися новій релігії, таємно поклонялися давнім богам. Та християнство поступово набирало сили. Після смерті Володимира його сини довго боролися за батьківську спадщину.
В ХІ - ХІІ століттях християнська церква в Західній Європі досягла великої могутності. Вони мали великий вплив на життя європейських народів і держав.
До середини ХІ століття християнська церква вважалася єдиною. Але в Західній Європі главою церкви був римський папа, а в Візантії - константинопольський патріарх, який підлягав імператору.
Ви вже знаєте, що від Візантії християнську віру перейняли деякі народи Східної Європи. Але римський папа прагнув підкорити церкву в цих країнах своїй владі. Візантійська церква чинила опір втручанню папи у її справи.
þЗа панування над християнською церквою поділ доходів між папою і патріархом точилася гостра боротьба. У 1864 році під час чергового конфлікту папа і патріарх прокляли один одного. Відбувся остаточний поділ християнської церкви на західну і східну. Відтоді західна церква почала називатися католицькою (що означає “всесвітньою”), а східна - православною (тобто “правильної віри”). Після подулі обидві церкви стали цілком самостійними.
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА