Розвиток християнства до розколу 1054 року
Важливе місце в процесі християнізації жителів Великої Моравії належить простим монахам - місіонерам Візантії Кирилу і Мефодію, а також їх учням. За участю Кирила і Мефодія, з метою зміцнення позицій християнського вчення і церкви в Великій Моравії, був підготовлений правовий кодекс - “Закон судний людьми”. В розробці даного “Закону” приймали участь і священнослужителі із Візантії. Між Римом і Константинополем точилася постійна боротьба за вплив на населення Великої Моравії.
Християнство із Великої Моравії поширилося і на сусідню Чехію. З середини ІХ ст.. відбувається процес тривалого зближення чеських земель з Великою Моравією, що привело в підсумку до залежності чеських князів від велико моравського правителя.
Про прийняття християнства племенем чехів збереглася розповідь під назвою “Легенда Крістіанна”, яка розповідає про введення християнства із Великої Моравії в Чехію. Прийняття християнства здійснювалося по ініціативі і в інтересах пануючих класів.
З прийняттям християнства із Моравії територія Чехії ввійшла в сферу діяльності юрисдикції архієпископа Мефодія і тут теж розпочалося поширення культурних традицій Слов'янської писемності, які склалися на великоморавському ґрунті.
Вивчення питання про прийняття християнства в Польщі і християнізація цієї країни в Х - ХІ ст.. представляє значні труднощі в зв'язку з недостатністю відповідних джерел.
Ставши на чолі політичного обєднання полян, правитель Мешко І в 966 році прийняв християнство.Про ідеологічну діяльність польської церкви в ІІ половині Х - І половині ХІ століття майже нічого не відомо. Проте одне з завдань польської церкви було поширення християнства серед язичників Балтійського Помор'я. Внаслідок проведення роботи християнських церков серед польського населення Східне Помор'я в ХІІ ст.. увійшло до складу Польської держави, і процес християнізації Польщі завершився.
þЯк і в інших народів, християнізація угорців на першому етапі здійснювали іноземні місіонери (перша половина VIII - кінець Х ст..), на другому (в ХІ ст..) - сама мадярська ранньофеодальна держава. Початком християнізації можна вважати ознайомлення представників родоплемінної верхівки мадяр з візантійськими місіонерами, які діяли в Північному Причорномор'ї, де предки мадяр мешкали з VII ст.. приблизно до 830 р. в складі племінного об'єднання оногурів.
Про контакти мадяр з місіонерами Візантійської імперії в другій половині ІХ ст.., про зустріч Костянтина Філософа з загоном мадяр в Криму недалеко від міста Херсонеса біля 860 року написано в другій половині 885 року (очевидно, за життя Костянтина). Це було не лише звернення до Візантії, як церковного центра не лише в силу ворожих відносин з імперією з кінця 50-х років, а й створення небезпеки, яка приведе до залежності від імперії. Все це зумовило звернення правителя мадяр до Риму, яке поклало початок так званій західній місії.
Активна діяльність західних місіонерів розгорнулась під час правління Гези (970 - 997 роки). Умови діяльності західних місіонерів визначалися процесом концентрації влади над всіма областями розселення мадяр в руках Гези. Він при цьому опирався на власне військо, яке складалося із трьох частин: важко озброєних рицарів іноземного походження, угорських кінних воїнів і легкої кінноти. Гезі вдалося підкорити або знищити тих вождів, які чинили опір утвердженню його влади.
Початок діяльності першого західного місіонера в володіннях Гези безпосередньо пов'язане з здійсненням цим правителем мирної політики по відношенню до заходу. Визначну роль в насадженні християнства відіграв єпископ Пілігрим. Пілігрим повідомляв, що було хрещено біля 50 тисячмадяр.
Християнізація на даному етапі зачіпала перш за все вищі слої населення володінь Гези. Решта словян і мадвярів, які жили на Задунаї в володіннях Гези, були християнізовані в результаті діяльності місіонерів, а потім - ранньофеодальної держави.
В системі зв'язків королівства Угорщини з Візантією в ХІ ст.. важливо виділити ті моменти, які дозволяють судити про результати діяльності візантійських місіонерів і про відношення до них мадвярської ранньофеодальної держави, яка приймала християнство від Риму. Безумовно, цілям християнізації населення служило будівництво монастирів, яке мало місце в королівстві протягом всього ХІ ст..
Процесу християнізації населення Угорщини сприяли два закони короля Іштвана І, три закони короля Ласло V (1077 - 1096 рр.) і три закони короля Кальмана (1095 - 1116 рр.). Закони передбачали різного роду покарання за порушення заборон працювати, полювати, торгувати по неділях, як і за недотримання постів. Одним словом, залучення населення королівства Угорщини до християнства здійснювалося церквою і ранньофеодальною державою з застосуванням насилля. Держава і церква діяли при цьому разом.