Розвиток християнства до розколу 1054 року
Розвиток християнства до розколу 1054 року
План
І. Вступ
ІІ. Прийняття та розвиток християнства
В Центральній та Південно-Східній Європі
Хрещення і розвиток християнства на Русі
ІІІ. Розкол в християнстві 1054 року
Прийняття християнства як офіційної державної релігії в Центральній, Східній та Південно-Східній Європі припадає на період IX - перша половина XI ст..
Всесвітньо історична по своєму значенню подія, християнізація слов'янських і неслов'янських народів Європи, явилась наслідком великих перемін в соціально-економічному і політичному розвитку суспільства.
Введення християнства - проблема, яка заслуговує уваги та всебічного дослідження істориків. Актуальність її вивчення в наші дні особливо виросла в зв'язку з тисячоліттям хрещення Стародавньої Русі.
Дослідження охоплює всі ранньофеодальні політичні утворення. Популяризація християнства в VIII - XII століттях поширюється на всі простори з Заходу і Південного-сходу між двома імперіями - Візантійською і Каролінгською, а також зі Сходу - Древньоруською державою.
Розселення слов'ян на території Франків, Македонії, Центральної Греції і на Пелепонесі було в основному завершено на початку VII століття.
Уже перші контакти з жителями імперії в процесі освоєння слов'янами нових земель повинні були покласти початок проникнення християнства в їх середовище. Деякі слов'янські племена виявилися тривалий період поза контролем Візантійської імперії і були язичниками, як ,наприклад, слов'яни Центральної та Південної Македонії. В ІІІ ст.. вони робили спроби об'єднатися для боротьби з Візантією. Підкорення слов'ян окремих областей Македонії, Греції і Пелепонесі зайняло майже два століття. Кожний новий похід візантійських військ проти слов'ян в VII- VIII столітті посилював їх залежність від імперії.
В VII - VIII століттях імперія очевидно не форсувала розпочатий процес християнізації слов'ян. Але поступове пристосування слов'ян до нових умов вело спочатку до стійкої віротерпимості, а потім можливо і до християнізації окремих груп слов'ян. Джерела відзначають окремі випадки прийняття християнства слов'янами. В Македонії уже в кінці VII століття. Серед слов'ян різних районів постійно знаходилося чимало племінних візантійців, захоплених під час зіткнень в VII - VIII століттях.
Щоб уникнути сутичок з місцевим населенням Візантія неодноразово переселяла слов'ян в інші райони імперії, намагаючись зменшити густоту їх поселень в регіоні.
Слов'яни на Пелепонесі знаходилися поза контролем візантійських властей до початку ІХ століття.
Але можна вважати, що ґрунт для християнізації слов'ян на початку ІХ століття був уже підготовлений. Інтенсифікація процесу християнізації візантійських слов'ян на всій території імперії в І половині ІХ ст.. був обумовлений багатьма причинами. По-перше, в цей період визначився політичний статус слов'янського населення в окремих областях імперії, землі колишніх слов'ян в основному увійшли в склад гем. Включення слов'ян Візантії, прискорення ранньофеодальних відносин повинен був викликати і необхідність змін ідеологічної структури слов'янського суспільства.