Рух за незалежну руську митрополію і Ук¬раїнську православну церкву
Король Польщі затвердив ухвали нечисленного уніатського Брестського собору, а супротивників унії оголосили злочинцями. Так утворилася Брестська унія, яку запроваджено насильницьким шляхом, під моральним і фізичним тиском зовнішніх сил. Поль¬ські феодали, напучувані єзуїтами, почали запрова¬джувати унію жорстокими, насильницькими метода¬ми. Розпочалося справжнє гоніння на православ'я.Уніатські єпископи скрізь виганяли православних священиків з приходів і ставили на їхні місця уніатів. Братства були оголошені кримінальними зборищами і піддавалися всіляким утискам. У православних заби¬рали церкви, священиків кидали до в'язниць. Уніати заволоділи навіть київським Софійським собором. Спираючись на такий прикрий факт, сучасні віруючі Українсько-католицької церкви за кордоном обґрун¬товують своє "право" на цей історичний пам'ятник Київської Русі, побудований Ярославом Мудрим ще за кілька століть до унії. На Софійський собор пре¬тендують і автокефалісти.
Однак якщо сам Брестський собор 1596 р. було проведено як насильницьку й облудну акцію, то істо¬ричні наслідки цього були не тільки негативними. Унія з Римом опісля певного часу дала можливість за умов силоміць нав'язуваних латинізації та полонізації зберегти східний обряд. Це було надзвичайно важли¬во, адже обряд — це не просто форма віросповідання, а історично складена й освячена традицією органічна єдність віровчення і культури даного народу, це вияв і фактор його духовності.
Унія викликала пробудження національної свідо¬мості українців. Виникав внутрішній опір, приходило усвідомлення себе як носія ознак, що складають на¬род, націю, виникала потреба їх захисту.
Унія стала засобом захисту української мови як найважливішої ознаки нації. Зауважимо, що Галичи¬на від 1340 р. перебуває під чужомовним впливом, причому дуже активним. Однак саме тут найповніше збереглася і рідна мова, і національна самосвідомість.
Відразу після унії 1596 р. духовенство відкрило так звані "уніатські школи" (пізніше парафіяльні, от¬ців василіан), які діяли у Галичині до 1939 р. Такі школи стали осередками української духовності.
Унія створила передумови для розвитку націо¬нальної інтелігенції. Формальне зрівняння з католи¬цьким духовенством відкривало для українського ду¬ховенства можливість здобувати середню й вищу осві¬ту. Польські, римські, а пізніше австрійські та україн¬ські духовні заклади готували не лише священиків: з них виходила церковна і світська інтелігенція, яка започаткувала й успішно здійснювала українське на¬ціональне відродження і державотворення.
Унія, виникнувши як єдиний засіб порятунку нації, витворила українську національну церкву, бо тільки на¬ціональне надає їй самобутності в католицькому і в православному світі, а тому здійснюване нею національне виховання віруючих є запорукою існування самої церк¬ви, як продовжувача традицій київського християнства.
Шсля першого поділу Польщі Галичина потрапи¬ла під владу Австрії. Завдяки політичному розрахунку цісаря, що полягав у прагненні ослабити польський вплив у Галичині та протиставити йому місцеве насе¬лення і духовенство, були зменшені або й зовсім знищені привілеї полякам і тим самим створено умо¬ви, сприятливі для національного відродження.
Весь тягар національного відродження впав на плечі греко-католицького духовенства, і воно вияви¬лося на рівні вимог часу. Це визнали навіть ті, хто ліквідовував унію у 1946 р.: "В 19 ст. наша уніатська церква повільно скинула з себе польське духовне по¬неволення і саме вона відродила наш народ націо-нально". Що ж ми знаємо про цю діяльність греко-католицької церкви та її ієрархів в цей період?
В 1783 р. відкривається україномовна греко-като-лицька Львівська духовна семінарія, яка стає почат¬ком і центром національного відродження у Галичині. В 1784 р. відкривається Львівський університет ("все-училище"), у якому митрополит А. Ангелович (1808— 1814рр.) домігся відкриття студій для українців їх¬ньою мовою — з богослів'я та філософії. В 1789 р. тут відкривається "Руський науковий інститут".
В 1816 р. перемишльський священик І. Могиль-ницький (1777—1831 рр.) засновує перше в Галичині культурно-освітнє товариство під назвою "Товариство галицьких священиків греко-католицького обряду". Головним завданням товариства була праця над удо¬сконаленням української мови, видання книжок рід¬ною мовою, передусім шкільних підручників, книжи-чок для народного читання, організація народних шкіл, щоб підняти культурно-освітній рівень народу, який на той час перебував у жалюгідному стані. І. Могильницький склав першу в Галичині граматику нової української мови.