Підприємство як соціальна організація
І, накінець, посмішка людини привертає увагу, особливо якщо вона добра і привітна, а не зла і натягнута.
В цілому вираз обличчя формується мімікою, яка в одних людей динамічна і різноманітна, а в інших - бідна, від чого створюється враження непривітності і потайливості.
Кожну людину відрізняє також манера поведінки, жести, хода, рухи тіла.
А далі ми приглядаємося до особистісних якостей. Хто ця людина? Що являє собою? Чи можна довіритися їй? Тут в хід ідуть соціальні стереотипи, установки і еталони сприйняття, життєва уява і рівень психологічної культури, зорема, вміння сприймати і оцінювати іншого.
Стереотип (упереджена установка) – це результат поспішних і недостатньо обгрунтованих висновків, зроблених на основі деяких фактів особистого досвіду, а частіше – наслідком некритичного засвоєння стереотипів мислення (стандартизованих міркувань, прийнятих у певній соціальній групі).
Розрізняють три типи установки на сприйняття іншої людини: позитивна, негативна і адекватна. При позитивній установці ми переоцінюємо позитивні якості і даємо людині більший аванс, який проявляється в несвідомій довірливості. Негативна установка призводить до того, що сприймаються в основному негативні якості іншої людини, що виражається в недовірі, підозріливості.
Краще всього, звичайно, адекватна установка на те, що в кожної людини є як позитивні так і негативні якості, головне як вони збалансовані. Наявність установок розглядається як несвідома схильність сприймати і оцінювати якості інших людей. Ці установки лежать в основі невірної уяви про людину.
Спілкуючись між собою, люди впливають один на одного і цей вплив має психологічні механізми.
Психологічні механізми спілкування можна звести в певний ряд. Найпершим в цьому ряду є властивість зараження – ефект взаємного підсилення емоційних станів людей, що спілкуються між собою. Зараження проходить на рівні несвідомого, проявляється як в невеликій групі (заразним є сміх, злість і інші емоції) так і в великому гурті людей, в черзі, на зібранні.
Далі в цьому ряду будуть дві властивості навіювання і наслідування. Навіювання може бути індивідуальним чи груповим і проходити на свідомому чи несвідомому рівні в залежності від мети спілкування. Кожна людина має здатність сприймати ідеї, які передаються в спілкуванні, дії і почуття, що стають для неї ніби власними.
Наслідування – складна динамічна властивість. ЇЇ прояви – від сліпого копіювання поведінки, жестів, інтонації до свідомого мотивованого наслідування.
Одним із психологічних механізмів спілкування є змагання – властивість людей порівнювати себе з іншими людьми, бажання бути “не гіршими, ніж інші”. Змагання зумовлює напруження розумових, емоційних і фізичних сил. Добре, коли змагання є стимулом до розвитку, погано, коли воно переростає в суперництво: у мужчин в діловій сфері, у жінок – в особистій (хто краще виглядає, одягається, має успіх у мужчин).
Третій рівень взаємодії людей це переконання – аргументований, свідомий, словесний доказ своїх ідей, поглядів, вчинків. Переконання лише тоді діє, коли опирається не тільки на слова, але і на діла, емоції, ефекти зараження, навіювання, наслідування.
Міжособистісні відносини дуже важливі. Вони включають сприйняття і розуміння людьми один одного.Розуміння може бути різної глибини проникнення в сутність особистості, індивідуальність її. Нижньому, поверхневому рівневі розуміння властиве сприйняття зовнішнього “малюнку” вчинку без проникнення в мотиви і мету, особисті особливості, оцінка в чорно-білих тонах – добре чи погано. На другому рівневі, середньої глибини, аналізуються окремі якості людини – розум, риси характеру, темперамент. Оцінюються інтелектуальні особливості – розумний чи ні; врівноважений чи здатний на спалах.
Найвищий третій рівень розуміння людини включає виявлення системи цілей і мотивів поведінки, виділення зв’язків між окремими вчинками і особистістю вміння проникнути в невидимі резерви і здібності людини, здатність прогнозувати поведінку людини на основі розуміння її індивідуальності.