Підприємство як соціальна організація

мала соціальна група – відносно невелика кількість індивідів, які контактують між собою і поєднані метою і завданнями;

мала соціальна група – двоє або декілька людей, що взаємодіють один з одним таким чином, що кожен із них одночасно впливає на іншого і відчуває його вплив на собі;

мала соціальна група – це група, в якій суспільні відносини виступають в формі безпосередніх особистісних контактів.

Найбільш загальними якостями малої соціальної групи з точки зору управління можна вважати наступні:

направленість групи (соціальна цінність прийнятої мети, мотивів діяльності, ціннісних орієнтацій і групових норм);

організованість групи (як здатність до самоуправління) та інтегративність її (як міра єдності членів групи);

мікроклімат, чи психологічний клімат групи (який визначає самопочуття кожної особистості, іі задоволеність групою, комфортність перебування в ній. Кожен намагається бути серед інших людей, бути членом хорошої групи, мати бажання відчувати і отримувати у відповідь дружні почуття;

референтність (як ступінь прийняття членами групи певних еталонів на групу в цілому для вирішення поставлених завдань);

Референтна група – це спільність, з якою людина порівнює себе, до якої відносить себе і на норми та цінності якої орієнтується у своїй поведінці та самооцінці. Ця група виконує дві функції – нормативну і порівняльну. Нормативна функція виявляється в мотивації: референтна група є джерелом норм поведінки, соціальних установок та ціннісних орієнтацій людини. Порівняльна функція полягає в тому, що референтна група стає еталоном, за яким індивід оцінює себе та інших.

інтелектуальна активність і комунікативність (характер міжособистісного сприйняття і встановлення взаєморозуміння, знаходження спільної мови);

емоційна комунікативність (міжособистісні зв’язки емоційного характеру, задоволення потреби в емоційно насичених контактах);

вольова комунікативність ( здатність групи протистояти впливам інших груп, обставинам, стресовим ситуаціям, надійність групи в екстремальних ситуаціях, наполегливість

в конкурентних умовах.Організація як соціальний інститут суспільства відіграє роль посередника, який допомагає особистості (групі) включитися в соціально-економічні процеси і одночасно забезпечує повноцінне її життя. Нині значущість організацій зростає, адже в умовах розвитку постіндустріального суспільства, процесів глобалізації, ускладнення технологій виникають проблеми і завдання, які не під силу розв’язати одній, навіть обдарованій, людині.

Створення організації — це поєднання ідей та людей з установленням способів взаємодії між ними. Будь-яке об'єд¬нання людей приводить до виникнення систем зв'язків та відносин (прямих чи опосередкованих) між ними. Взаємо¬дія, спільність ціннісних орієнтацій, поглядів, установок то¬що визначають виникнення специфічного феномена, який в соціальній психології отримав назву групи.

Загалом організації необхідно мати принаймні дві особи, котрі вважають себе належними до неї, хоча б одну спільну для всіх мету, розподіл завдань та відповідальності між членами групи і орієнтованість на результат.

З огляду на домінуючі ознаки організації та її внутрішнього життя розрізняють патерналістський, бюрократичний, автократичний, авторитарний, демократичний, новаторський типи організацій ( Табл.1.)

Організація як осередок, група об’єднаних спільною метою людей здійснює різноманітні зовнішні та внутрішні функції. Найбільший інтерес викликають соціально-економічні (вихід на ринок соціальних взаємодій, включення в макроекономічні структури, виробництво товарів та послуг, входження у споживчий ринок) та соціально-психологічні функції (об’єднання матеріальних, фінансових, соціальних, психологічних ресурсів; розподіл та концентрація зусиль; визнання та можливість самореалізації; забезпечення доходів; захист та гарантія майбутнього; розподіл обов’язків). Показниками діяльності організації є її ефективність (ступінь її наближення до поставленої мети, який показує, наскільки успішна організація у досягненні своїх функцій) та продуктивність (відображає обсяг ресурсів, використаних організацією для досягнення мети).