Жіночий рух України як чинник гендерної рівноваги та гендерної демократії в українському соціумі

Екологічне виховання дітей, формування у них екологічного мислення та свідомості стали основою діяльності таких еколого-просвітницьких жіночих організацій, як «Екофем», «Дитина та довкілля», що діють у Києві. Проблемам захисту соціально-економічних, правових, екологічних та інших інтересів жінок-матерів приділяє увагу Сімферопольський жіночий клуб «Дочки-матері», Одеська жіноча організація «Мати і дитя».

Проблеми екології тісно переплітаються із загостренням демографічної ситуації в Україні. Демографічна криза, домінування смертності над народженням населення України, а також падіння моралі серед молоді спричинили створення Асоціації жінок «За генофонд України».

Серед жіночих організацій, які ставлять за мету поліпшення стану здоров'я жінок та дітей, подолання демографічної кризи в Україні дещо відособлене місце займає Спілка жінок-трудівниць «За майбутнє дітей України» (СЖТУ), зареєстрована в листопаді 1994 р. Це єдина жіноча організація відкрито соціалістичної спрямованості. Вона тісно співпрацює з Соціалістичною та Комуністичною партіями України, іншими громадськими організаціями та об'єднаннями соціалістичної орієнтації. Установча конференція Спілки жінок-трудівниць (червні 1993 р.) затвердила Статут організації і визначила, що основним завданням діяльності СЖТУ є сприяння утвердженню справедливих, пристойних умов життя дітей, матерів, здійснення принципу «Все краще - матерям та дітям».

Діяльність СЖТУ спрямована проти капіталізації суспільства, супутниками чого, на їх погляд, стало скорочення соціальних гарантій, зубожіння народу України, унеможливлення забезпечення охорони здоров'я дітей, їх духовного та фізичного розвитку, належної освіти, достойного життя. У березні 1994 р. СЖТУ подала позов до Генеральної прокуратури України «Про злочинне ставлення до виховання підростаючого покоління, молоді з боку гуманітарного відомства Кабінету Міністрів України». Критика діяльності Уряду була покладена в основу Перших Всеукраїнських зборів СЖТУ, які відбулися у грудні 1994 р. в Чернігові, а також регіональних конференцій, що пройшли в різних областях України.

У квітні 1995 р. СЖТУ провела Другі Всеукраїнські збори під гаслом «Вустами жінок говорить істина». Жінки-трудівниці оголосили політику реформ, що проводиться в Україні, «антинародною» та засудили її, а введення інституту президентства назвали «грубою, жорсткою помилкою України». Збори вирішили провести громадське жіноче розслідування злочинів проти здоров'я та життя українського народу, які, на їх погляд, пов'язані з примусовим капіталізмом, і доручили координаційній раді СЖТУ сформувати Всеукраїнський Жіночий Трибунал. Основними формами діяльності СЖТУ є проведення мітингів протесту, пікетування, участь у політичних акціях, що проводяться Соціалістичною та Комуністичною партіями, іншими організаціями соціалістичного спрямування.Протест проти скорочення соціальних гарантій для жінок був покладений в основу виступу Голови СЖТУ Ніни Покотило на Перших Парламентських Слуханнях щодо реалізації в Україні Конвенції ООН «Про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок» (12 липня 1995 р.). Головну причину капіталізації українського суспільства вона вбачає у президентській владі. Кардинальні зміни в управлінні державою, а саме «ліквідація президентського правління» та зосередження влади в руках Рад народних депутатів, на її думку, можуть вивести країну з політичної та соціально-економічної кризи.

Політичні лозунги були покладені в основу Всеукраїнського материнського віче, що відбулося в червні 1996 р. за ініціативою СЖТУ. В них містився заклик до всіх організацій соціалістичної спрямованості об'єднати зусилля у боротьбі проти «антинародного курсу правлячого режиму». Отже, СЖТУ відрізняється від інших жіночих організацій чіткою соціалістичною спрямованістю. Це унеможливлює її співпрацю з жіночими організаціями, що займають іншу ідеологічну позицію.

Як відповідь на погіршення становища сімей в Україні у період трансформації суспільства стало створення жіночих організацій з метою захисту багатодітних сімей. Саме ця категорія населення найбільш постраждала за умов лібералізації цін, зниження реальних доходів. З 1993 р. діє «Всеукраїнська спілка організацій багатодітних» (ВСОБ), до якої входить 25 колективних членів з 19 областей України. За ініціативою Київського об'єднання багатодітних сімей у березні 1993 р. був проведений Всеукраїнський з'їзд багатодітних, учасниками якого стали 400 представників з різних областей. Головними напрямками роботи ВСОБ є оздоровлення дітей, надання матеріальної допомоги сім'ям, які найбільше її потребують, активна співпраця з державними органами щодо розробки законопроектів з питань соціального захисту багатодітних сімей та ін. На регіональному рівні з 1992 р. працює Асоціація багатодітних, яка вирішує проблеми багатодітних сімей Києва. В листопаді 1997 р. жінки Вінниці заснували «Спілку багатодітних матерів». Нова організація клопоче про розширення державної допомоги багатодітним сім'ям, прагне створити механізми забезпечення для них нормальних умов життя. Спілка стала ініціатором нового щорічного свята - Дня багатодітної сім'ї.

З відходом від тоталітаризму, що нівелював особистісне начало й підрубував природні корені сімейних взаємин все більше утверджувалося розуміння сім'ї як головного осередку суспільства. Відповідно до цього в масовій свідомості поширювалася впевненість у необхідності захисту багатодітних сімей. З цією метою було створено фонд «Сімейне коло» як благочинну неурядову організацію, головне завдання якого - реалізація програми оздоровлення дітей із багатодітних сімей в екологічно чистих зонах, надання матеріальної допомоги найбільш знедоленим багатодітним сім'ям.