Суб’єкти сучасної Української політики в Інтернет та вплив мережі на формування їхнього політичного іміджу

http://www.harmony.kiev.ua/oliynyk/

Красивий сайт, з гарним професійно-створеним дизайном, підготовлений до виборів, але зараз поповнюваний зовсім різною інформацією. На першій сторінці вміщена біографія Володимира Олійника, його програма, звернення до українського народу, та девіз, який відображає сутність його програми – “Хмельницький Розпочав шаблею, я довершу правом!”. В розділі Преса вміщено два інтерв’ю з Володимиром Олійником, одне українською, а друге російською мовою, обидва присвячені виборам та позиції Олійника на них. Окремий розділ присвячено фотографіям політика та його родичів. Розділ “Хроніка подій”, присвячений виборам, містить так звані “бліц новини”, але останні датовані 25 жовтня 99, отже про “свіжість” новин говорити не доводиться. Існує навіть певна спроба створити зворотній зв’язок з відвідувачами сайту, але нових питань після виборів 99 року там не з’являлося. Сайт створює цілком позитивне враження: це і гарно продумай та добре організований вміст сайту, зручна навігація, проста але цікава біографія, вміщена на першій сторінці:

Олійник Володимир Миколайович, українець, 42 роки, безпартійний.

Народився 16 квітня 1957 року в с.Бузiвка Жашкiвського району Черкаської області в селянськiй родинi. У 1974 роцi пiсля закiнчення школи працював слюсарем, водiєм Бузiвского вiддiлення "Сiльгосптехнiки", потiм проходив строкову службу в Радянськiй Армiї (1975-1977 рр). Уже через рiк пiсля закiнчення Харкiвського юридичного iнституту (1981) став народним суддею Приднiпровського районного суду м.Черкас, а ще через три роки - головою суду. З 1987 року працював на керiвних посадах мiськкому й обкому КПУ. У жовтнi 1990 року призначений заступником голови Черкаського мiськвиконкому. У липнi 1994 року обраний (у 1998 роцi - повторно) мiським головою Черкас. З 1998 року - радник Прем'єр-мiнiстра України; член Мiжвiдомчої комiсiї з питань мiсцевого самоврядування при КМ України. У 1999 роцi захистив кандидатську дисертацiю "Селянське самоврядування в Українi (1921-1929 рр.)" у Донецькому державному унiверситетi. Батько - Олiйник Микола Євгенович, 73 роки; мати - Олiйник Килина Iванiвна, 74 роки; пенсiонери, проживають в селi Бузiвка. Дружина - Олiйник Людмила Геннадiївна, перебуває в декретнiй вiдпустцi по догляду за дитиною. У сiм'ї Олiйникiв росте три сини: сiмнадцятирiчний Руслан, шiстнадцятирiчний Денис i Володимир, котрому минув рiк. Олiйник - Президент Асоцiацiї мiст України (з 1998 року), член державної комiсiї з питань адмiнiстративної реформи (з 1999 року), крайовий отаман Черкаського козацтва, член Конгресу мiсцевої та регiональної влади Ради Європи (Страсбург).

Як на мене – коротко й зрозуміло, а я кщо вам потрібна докладніша інформація – будь ласка, цьому присвячений окремий розділ. Отже враження цілком позитивне, Олійник постає як людина яка робить від початку до кінця те за що береться і цей ресурс був створений цілком свідомо, із залученням до створення цілої дизайн студії (до речі, це єдиний, окрім сайта Мороза, ресурс над створенням якого працювала ціла дизайн студія). Отже імідж Олійника в інтернетчи не найкращий з усіх політиків. Трохи інші цілі ставив перед собою при створенні сайту Роман Безсмертний, а отже його зміст та структура трохи інші.

Роман Безсмертний

http://www.rb.kiev.ua/Цей ресурс наповнений графікою. На мою думку навіть переповнений нею, як для сайту політичного діяча. Якщо, наприклад, сайт Олійника виглядає дуже гармонічно з точки зору балансу графіка-текст, то на сайті Безсмертного цей баланс явно зрушено в бік графіки. За обсягом сайт досить таки малий – він містить біографію Романа, розділ “Безсмертний як представник Президента”, “Представник у парламенті”, досить таки цікавий розділ “Команда Безсмертного”, цілком звичний розділ “Преса про Безсмертного”, Зворотній зв’язок (тобто можливість відіслати e-mail прямо з сайту), та останній розділ – Список лінків (посилань) на інші ресурси пов’язані з діяльністю Безсмертного. (Наприклад сервер Верховної Ради, сайти міністерств, Національного банку України, сайт Народно-Демократичної партії.)

Біографія подається досить таки докладно, і стилем написання трошки виділяється зі “стислої” концепції (якщо вона взагалі була) сайту:Роман Петрович Безсмертний народився 15 листопада 1965 року в селі Мотижин Макарівського району Київської області. Батько — Петро Кирилович працював обліковцем, трактористом і землевпорядником Мотижинської сільської ради; мати — Ольга Дем’янівна працювала молодшою медичною сестрою Мотижинської дільничної лікарні. Зараз вони на пенсії. З 1983 по 1990 рік Роман Безсмертний навчався у Київському педагогічному інституті ім. Горького (тепер: Національний педагогічний університет ім. Драгоманова) на історичному факультеті. Після закінчення служби в армії, повернувся "довчатися" до ВУЗу. Одружився ще у студентські роки на студентці історичного факультету. У 1989 році у молодого студентського подружжя Людмили Леонідівни та Романа Петровича Безсмертних народилася дочка, Лілія. Ще під час навчання в інституті, на четвертому і п’ятому курсах, працював у місті Вишневому в середній школі №3. По закінченні вищого навчального закладу Роман Петрович іще глибше занурився у вчительську роботу. Працюючи у Бородянській середній школі №2 у дуже своєрідний період повалення ідеологічних ідолів тоталітарної епохи, займався вдосконаленням освітнього процесу, розробляючи свої методики викладання історії. У кабінеті історії завдяки його зусиллям було створено краєзнавчий музей, який існує і донині. Мрію про видання свого підручника не полишає й донині, згадуючи з ностальгічними нотками у голосі часи свого учителювання. Політичні процеси, які переживало наше суспільство у часи пробудження національної самосвідомості не пройшли повз молодого вчителя. Роман Безсмертний активно включився у політичне життя новопосталої держави, вступивши до лав Української Республіканської партії. У лавах партії доля звела Романа Безсмертного із Олексієм Васильовичем Голубом. Він, побачивши у молодому вчителі перспективу, переконав його балотуватися до Верховної Ради. У 1994 році — участь у виборах у рідному окрузі та… перемога! Попереду велика політика… Ставши народним депутатом, активно включився у вир політичної діяльності, будучи секретарем депутатської групи "Державність". На ниві законотворення працював у Комітеті Верховної Ради України з питань державного будівництва, діяльності рад і місцевого самоврядування. Досвід політичної та депутатської діяльності приходив до молодого народного депутата у копіткій роботі поряд з досвідченими політиками, такими як Ігор Рафаїлович Юхновський. Його значення у становленні Романа Безсмертного як політика важко переоцінити. Роман Петрович був серед учасників підготовки та прийняття у червні 1995 року Конституційного договору, а згодом — у червні 1996 року Конституції України. Саме роботу над Конституційним Договором і Конституцією України Роман Безсмертний вважає одним з найбільш визначальних моментів своєї політичної біографії. Тим більше, що протягом розробки цих основоположних для української держави актів Роман Петрович знайшов однодумців. Саме під час важких перевантажень підготовчого процесу Конституції України зав’язалися і загартувалися його дружні стосунки із Михайлом Сиротою. Після прийняття Основного Закону Роман Безсмертний став членом депутатської групи "Конституційний Центр". Згодом він вступає до лав Народно-демократичної партії. Вихід з УРП був цілком зрозумілим, адже у партії намітилася страшна криза, яку вона вже ніколи не змогла подолати. Фактично, було знищено політичну базу партії, яка все більше відривалася від неоконсервативної модерної ідеології та скочувалася на манівці традиціоналізму і радикалізму. Ці процеси набули такого надзвичайного рівня загострення, що згодом з партії було виключено, навіть, тих, хто стояв біля витоків українського правозахисного руху і самої УРП. НДП, яка утворилася внаслідок злиття, а не розколу, на той час була найбільш перспективною партією, яка мала усі шанси стати осердям об’єднання національно-демократичних, прогресивних сил суспільства. 14 січня 1997 року — Указом Президента України Романа Петровича Безсмертного було призначено Постійним представником Президента України у Верховній Раді України. На цій посаді він працював у Верховній Раді України XIII та працює у парламенті XIV скликання. Серед основних завдань своєї діяльності бачить узгодження позицій Верховної Ради і Президента України та ефективне представлення політичної лінії Глави Держави у законодавчому органі. Хобі Романа Безсмертного — спорт, а конкретніше — футбол. Роман Петрович, як кажуть фахівці, досить непогано ганяє шкіряний м’яч по футбольному полю. Він грає у футбольній команді депутатів Верховної Ради України. Під час зустрічей з парламентарями інших країн не раз демонстрував гарний футбол. Сам Роман Безсмертний каже, що гра у футбол — це для нього найкраща форма відпочинку, спосіб оновити сили та отримати заряд позитивних емоцій.