Суб’єкти сучасної Української політики в Інтернет та вплив мережі на формування їхнього політичного іміджу
Але власних сайтів не мають навіть ті, кому, як здавалося, це конче необхідно – тобто громадянські об”єднання, партії та інші структури. Так, деяка кількість інформаційних ресурсів, присвячених їхній діяльності є. Але кількість та якість настільки малі.... Дані рейтингової системи PING дуже красномовні: з декількох десятків сайтів хоч скільки-небудь помітний інтерес викликають буквально пара-трійка, причому "помітний" - це від сили півсотні відвідувачів за день(“нормальний” рейтинг сайту вважається вищим за 500 чол./день). У чому причина? Схоже, у пропонованій інформації. Візьмемо, наприклад, сайт "Об'єднаного прес-центру "Выборы 99" . Організаторами цього ресурси було визначено його мету як: “... - створення недержавного, позапартійного, позаблокового прес-центру для оперативного, неупередженого й об'єктивного висвітлення ходу виборчої боротьби, нагромадження, аналізу і надання ЗМІ й окремим журналістам достовірної інформації про виборчий процес у всіх регіонах України". Виходячи з дизайну сайту та взагалі його зовнішнього вигляду, грошей для його створення витрачається чимало. І який же був результат? "Аналіз даних соціологічного дослідження показав, що у випадку виборів президента України прямим голосуванням лідером серед кандидатів на цю посаду є діючий президент України Леонід Кучма. За його кандидатуру готові проголосувати 19,6% опитаних". Наведені результати опитувань, надані фірмою "Социс-Геллап", згідно яким, знов-таки, Леонід Кучма перед на білому коні, Наталя Вітренко на другому місці, і т.д..Але певне непорозуміння чекає нас прямо на тому ж сайті - кожен бажаючий може взяти участь у віртуальному голосуванні на ту ж саму тему. І подивитися результат: Євгеній Марчук - 37.9%, Олександр Мороз - 22.4%, Леонід Кучма - 8.6%, тобто результати зовсім інші. Одразу спадає на думку питання - відкіля така волаюча різниця? Але жодних коментарів організаторів проекту ми не бачимо. Але є певний недолік опитувань в Інтернет - занадто вузька і специфічна аудиторія. Але в них є одне величезне принципове достоїнство - повна прозорість. Тобто проголосував - відразу побачив, як додалася одиничка на користь "твого" кандидата. Але занадто багато тоді було свідчень на користь того, що "дані" цих, так би мовити, соціологічних досліджень фальсифікуються на користь одного з кандидатів. А отже одним з головних недоліків цієї системи це несвоєчасна (а іноді і зовсім її відсутність)реакція на запитання щодо цього простих користувачів. Ще один приклад аналізу - проект "Антикандидат" . Анонімна група не скупиться на слова, вони визначають свою мету так: "...наповнювати інформаційний простір матеріалами, які б спонукали виборців віддати переваги кандидату, що вже визначився з геополітичними оріентирами, знає проблеми, має реальний міжнародний імідж, вміе співпрацювати з фахівцями світового рівня... Відкрита інформація ..без прямого навязування оцінок... Шлях у нас один - людська гідність, статок - ... мати вибір, гідний громадянина України".
На перший погляд здається, люди які створювали цей ресурс постаралися, зібравши чималі “досьє” на претендентів (наприклад – Марчук: біля 76 000 друкованих знаків, А. Мороз: 40500 знаків). Однак виявилося, що авторами були просто взяти уривки статей, критичних матеріалів, іноді навіть не відредагованих, просто зібраних в одну купу. По 35-40 тисяч символів присвячений Вітренко і Симоненко. Аналіз розділу "Президент України Леонід Данилович Кучма" з огляду на попередньо-прочитані, несподіванок не приніс: нічого гострого, критичного там нема і закінчується це все так "...Підсумки опитування читачів показали: 67% - за Кучму...". І знову та ж парадоксальна ситуація - результати віртуальних голосувань, з якими можна ознайомитися на сайте, демонструють зовсім іншу картину. На питання "Хто буде наступним Президентом України?" тільки 10% опитаних відповідають "Кучма". Більшість віддає перевагу Морозові і Симоненко. На питання: "Хто з кандидатів у Президенти приніс найбільшу користь Україні?" - знову-таки тільки 9.5% опитаних назвали нинішнього Президента. Перші три місця розділили Марчуку, Мороз і Симоненко. Після ознайомлення з цим сайтом виникає чітке враження, що авторами даного є скоріш за все націонал-демократи. Висновки, які можна зробити щодо цих двох, схожих по суті та напрямленості ресурсів, такі:
•Існує інтерес до Інтернет як до механізму створення відкритого цивільного суспільства з боку найбільш активної в економічному і політичному плані частини суспільства.
•Інтернет не став і не стане для влади подібним механізмом, поки цим не буде цікавитися влада.
•Громадські організації й об'єднання вже почали процес самоорганізації незалежного інформаційного середовища. Процес йде повільно в силу відсутності засобів в організацій, не вбудованих у владу.
А на останнє – зараз цих ресурсів не існує, вони або закриті зовсім, або ведуть на іншу сторінку, зовсім не присвячену політиці.
Отже, вище було розглянуто більше “Об’єктну” частину політичного Уанету ніж “Суб’єктну”. Зараз я спробую дати більш конкретний аналіз ресурсів присвячених конкретним лицям або ними ж створені та спробую простежити закономірності їх виникання та відповідність їх якості експектаціям відвідувачів.
З наближенням виборів ми простежуємо рост активності сучасних політиків в Інтернеті. Виникають сайти Володимира Олійника, Анатолія Матвієнко, Михайла Павловського. Побудовані вони за більш-менш схожою схемою – це біографія кандидата або політика, головні засади його майбутньої діяльності в разі вибору його на посаду Президента України, часто це розділ з фотографіями, секція новин, а взагалі кожний окремий сайт має свої особливості – отже нижче я спробую подати аналіз кожного сайту, та дослідити як може подана там інформація впливати на створення політичного іміджу того чи іншого кандидата.Як вже було зазначено, одним з найперших було створено сайт Євгенія Марчука. Одночасно з його виникненням була проведена перша в Україні онлайн-конференція присвячена саме політичному життю країни в глобальній мережі. Її провів власне Євген Марчук. Протягом 1 години 40 хвилин (стільки тривала конференція) він встиг відповісти на 90 запитань. Їх ставили головним чином журналісти Києва та регіонів, студенти, депутати, приватні особи із Франції, США та Німеччини. При цьому вони могли бачити свого співрозмовника за допомогою веб-камери. Перед початком інтернет-конференції Є.Марчук, повідомив, що "свідомо" став ініціатором проведення такої конференції й вирішив надати можливість усім бажаючим звернутися до нього "безпосередньо". "Політична еліта в нас закрита від суспільства", - сказав він. "Між політиком і народом у більшості випадків стоять посередники, серед яких іноді й засоби масової інформації. Вони беруть на себе функцію тлумачення думок і позицій політиків. І не завжди роблять це вдало." Інтернет, за його словами, є інформаційним виміром свободи на порозі ХХІ століття й технічним забезпеченням відкритості України для світу. "Українські політики, рухаючись у ХХІ століття, мають тримати в руці не булаву, а комп'ютер. Можливо, згодом, і комп'ютер вітчизняного виробництва," - додав депутат. Присутнім журналістам Є.Марчук, який раніше заявив про намір балотуватися на президентських виборах-99, сказав, що ніхто, крім нього, не є "прохідною особою" від правих центристів. Він вважає, що в його особі народ знайде "й сильну руку, й сильну волю, й сильне бажання навести лад. Але за підтримки людей і без введення надзвичайних станів." Відповідаючи на запитання про можливість швидкого виходу України з кризи, Є.Марчук заявив, що це неможливо, хоч би там хто став президентом. "Надто далеко все зайшло. Але за підтримки народу, політичних партій і громадських організацій за один-два роки справу можна повернути в кращий бік", - зазначив він. Створювати свою партію Є.Марчук "поки що не збирається". На виборах він розраховує на підтримку "не заполітизованих" верств населення та молоді. Головною своєю ідеєю він назвав реформування податкової політики загалом. Марчук виступає за ухвалення Податкового кодексу й створення податкової атмосфери, яка сприяла б розвиткові малого та середнього бізнесу, а не "податкового терору, який спостерігається тепер". Голова Комітету ВР з питань соціальної політики також вважає за необхідне реформувати виконавчу владу, декриміналізувати її та оновити молодими кадрами. Адміністрація президента, на його думку, має втратити статус "псевдо політбюро". Є.Марчук вважає, що необхідно "навчитися жити своїм розумом, а до порад МВФ та інших прислухатися, але не виконувати їх як директиви. Необхідно співпрацювати зі всіма міжнародними фінансовими та банківськими інституціями, але щоб ніхто не ставив нам умов, як жити", - сказав він. Щодо ставлення до депутатської недоторканності, Є.Марчук зазначив, що "проти" її скасування взагалі й "за" кваліфікований розгляд у кожному конкретному випадку. Він повідомив, що в числі понад 150 депутатів Верховної Ради підписав пропозицію про зміну рівня та обсягів депутатської недоторканності у бік її зменшення. Зі скасуванням смертної кари в Україні, на його думку, поспішати не треба, необхідно "провести референдум і спитати думку народу". Крім того Є.Марчук висловився за необхідність створення в майбутньому професійної армії. Нині, на його думку, для цього немає економічних можливостей. За даними компанії "Глобал Юкрейн", яка забезпечувала технічну підтримку проведення інтернет-конференції, за її ходом спостерігало 50 тисяч осіб з України та багатьох країн світу. Вона передбачає так званий прямий ефір з відомими політиками, бізнесменами, зірками з світу мистецтва і спорту. Перша «тренувальна» інтернет-конференція пройде за участю генерального директора компанії «Глобал Юкрейн» Юрія Коржа. — За ідеєю, перша конференція в Інтернеті повинна була відбутися з Президентом України Леонідом Кучмою. Але на нашу пропозицію ми досі не отримали ані негативної, ані позитивної відповіді, говорив директор агентства Хаїм Шапошник. Як вже зазначалося вище, на відміну від усіх відомих політиків Заходу і СНД, Президент України не має web-сторінки в Інтернет зі своєю біографією, програмними статтями й авторськими матеріалами Те, що голова Комітету Верховної Ради з питань соціальної політики та праці, колишній прем'єр-міністр України Євген Марчук — перший український політик, який не побоявся вийти в Інтернет і встановити зворотній зв'язок зі своїми реальними й потенційними виборцями, свідчить про те, що він досить смілива людина. Адже питання іноді ставлять дуже безсторонні. Web-сторінка Євгена Марчука на той день встановила рекорд за кількістю відвідувань політичних сторінок в Україні: 6000 за 65 днів. Відвідувачами стали, в основному, приватні особи з України, США, Великої Британії й Канади. Крім того, web-сторінка Є.Марчука увійшла до першої тридцятки рейтингу за кількістю відвідувань серед країн СНД. За різними підрахунками, сьогодні в Україні від 50 до 150 тисяч користувачів Інтернет і до півмільйона тих, хто постійно отримує інформацію з цієї системи. У відсотковому відношенні це 0,8% українського населення. В розвинутих країнах показники вищі: в США — більш ніж 20%, в Європі — 15%. У всьому світі більше ніж 300 млн. людей тією або іншою мірою пов'язані з Інтернет. Отже Марчук по праву вважається першим політиком який заявив про себе в Інтернет. Далі сайти політичних діячів почали виникати дуже швидко.Одним з наступних був сайт Анатолія Матвієнко.